Какие романтические образы воплощены в стихотворении "парус"? определите тематическую направленность этого произведения.

Ми живемо в той час, коли науково-технічний прогрес заполонив усі сфери нашого буття. Цей факт значною мірою вплинув на нове покоління, оскільки тепер люди мають інші проблеми та недоліки, існування яких важко було уявити ще декілька десятиріч тому.

Не можна не згадати, якою великою популярністю наразі користуються соціальні мережі. На жаль, це стало причиною того, що люди почали поступово замінювати реальний світ на віртуальний. Користувачі воліють проводити час у мережі з уявними друзями, нехтуючи при цьому спілкуванням з близькими та рідними. Крім того, у молоді змінюються життєві пріорітети. Так, замість реальних досягнень, вони пишаються кількістю підписників чи натисків «мені подобається» під фотографією в профілі. Таким чином, вони видають бажану популярність за дійсність. Та по-справжньому успішні люди не женуться за славою, оскільки їхні вчинки та здобутки говорять самі за себе.

Другим, та не менш важливим недоліком сучасних людей, є пасивність. Коли все, що тобі необхідно, вже придумали, навіщо докладати зусилля й чогось прагнути. Значно краще залишатися у своїй зоні комфорту та спокійно жити, нічим не відрізняючись від середньостатистичного громадянина країни. На жаль, такої думки дотримується велика частина сучасних людей. Причину виникнення такого факту можна виявити в історичному минулому нашої країни. Коли Україна знаходилася в складі СРСР, то усі люди були лише гвинтиками у величезному механізмі. Через рівні умови для всіх і, як наслідок, відсутність конкуренції, люди перестали прагнути для себе більшого, адже необхідний мінімум їм давала держава. Та часи змінюються й поступово старі погляди витісняються більш сучасними. Європейський світ поширив думку про те, що людині слід завжди бажати кращого і йти до своєї мети. Таким чином, почала набирати обертів ідея самовдосконалення та постійного розширення світогляду. Сьогодні гарний спеціаліст має знати декілька іноземних мов, мати престижну освіту, володіти додатковими творчими навичками та бути готовим постійно дізнаватися нове. Тож, аби мати змогу конкурувати в сучасному світі, ні в якому разі не можна бути пасивним, адже в такому випадку виникає ризик змарнувати своє життя.

Останнім важливим недоліком є те, що молодь звертає увагу на життя інших, коли б мала слідкувати за своїм. Ця проблема давно відома світові, проте зараз вона стала особливо актуальною, оскільки сьогодні в руках людини зосереджена така кількість свободи в діях, якої не було ще протягом історії. Кожен сам обирає, чим займатися, який носити одяг, мати сім’ю чи присвятити життя кар’єрі. Будь-яке рішення має право на життя й не може засуджуватися сторонніми, адже кожен має власну формулу щастя. Себе можна порівнювати тільки із собою минулим, оскільки тоді можна побачити, що вже було досягнуто й куди рухатися далі.

Отже, сучасна молодь має як специфічні, так і цілком зрозумілі недоліки. Безумовно, їх не дуже важко усунути, якщо прикласти деяких зусиль, та головне, мати бажання. Робота над собою потребує часу та терпіння, але результат того вартий.

Объяснение:

Будь ласка відмітьте мою відповідь найкращою

У писателя Александра Степановича Грина был в тихом Старом Крыму невзрачный пёсик-дворняга Тобик. Пёсика этого вся улица, где жил Грин, несправедливо считала дураком.Когда соседской цепной собаке – лохматому Жоре – хозяйка выносила миску с похлёбкой, Тобик продирался в соседский двор через лаз в заборе, но к миске не подходил, страшась предостерегающего Жориного рыка.Тобик останавливался в нескольких шагах от Жоры, но так, чтобы тот не мог его достать, становился перед Жорой на задние лапки и «служил» долго и терпеливо.Так он привык выпрашивать кусочки еды у людей. Но Жора не давал ему даже понюхать похлёбки.За это стояние на задних лапках перед такой же собакой, как и он сам, люди считали Тобика дураком: зря, мол, старается.Точно так же Тобик выпрашивал кусочки еды у самого Грина, и всякий раз удачно. Хозяин был молчаливый и очень добрый человек. Обращаясь к Тобику, он говорил ему: «Дружище!»Косясь на Тобика, Жора рычал и давился. Он торопливо лакал похлёбку, а глаза у Тобика мутнели от тоски напрасного ожидания. Иной раз даже слёзы появлялись у него на глазах, когда Жора кончал есть похлёбку и тщательно, до блеска вылизывал пустую миску. После этого Жора ещё долго обнюхивал землю вокруг миски – не завалилась ли там какая-нибудь косточка.– Ну и дурак ваш Тобик, – злорадно говорили Грину соседи – Нет никакого соображения у этой собаки.На это Грин спокойно отвечал соседям:– Не дурак, а просто умная и вежливая собака.В спокойствии гриновского голоса слышался нарастающий гнев, и соседи, всю жизнь привыкшие лезть в чужие дела, уходили, пожимая плечами, – лучше подальше от этого человека.Я увидел Тобика после смерти Грина. Он ослеп, как говорили, от старости. Он сидел на пороге глинобитного белого дома, в котором умер Грин, и солнце отражалось в его жёлтых бес глазах. Услышав, как скрипнула за мной калитка, он встал, неуверенно подошёл ко мне, ткнулся холодным носом в ноги и замер. Только старый и пушистый его хвост помахивал из стороны в сторону и поднимал белую известковую крымскую пыль.– Давно он ослеп? – спросил я.– Да после смерти хозяина. Всё тоскует, всё ждёт.Я ожидал, что ответ будет именно таким, так как знал давно, что единственные живые существа на земле, которые умирают от разлуки с человеком, – это собаки.Только один раз за всю жизнь я видел действительно глупую собаку. Это было под Москвой в дачной местности Переделкино. Молодой рыжий сеттер лаял на шишки, падавшие с вершин сосен. Дул сильный, порывистый ветер, и чем сильнее он дул, тем всё чаще падали шишки и тем всё больше разъярялся сеттер. Он свирепо гонялся за шишками, грыз их, мотал головой и отплёвывался. Потом он выбежал за забор дачи в чистое поле, где не было сосен и вообще никаких деревьев и никакие шишки не падали. Он сел среди поля, начал лаять на небо и лаял до рассвета, пока не охрип. По мнению одного поэта – знатока астрономии, он лаял на созвездие Малой Медведицы. Очевидно, он полагал, что все шишки сыплются из этого созвездия.Выражение «собака – друг человека» безнадёжно устарело. У нас нет ещё слова, которое могло бы выразить одновременно самоотверженность, смелость и ум – все те великолепные качества, какими обладает собака. Я точно знаю, что человек, избивающий или мучающий собаку, – отпетый негодяй, даже если собака его за это простила.Не знаю, как вы, а я испытываю величайшую нежность к собакам за их ласковость, за бурные проявления радости и обиды. Невозможно удержаться от смеха, когда видишь, как какой-нибудь Бобик бешено мчится со всех ног, чтобы догнать и облаять самое ненавистное для него изобретение человека – обыкновенное велосипедное колесо.Любите собак. Не давайте их никому в обиду. Они ответят вам троекратной любовью.