Объяснение:
Берман завжди хотів намалювати шедевр. Коли Сью , яка допомага хворій подрузі вирішила- Джонсі потрібно жити, вона звернулася за до до Бермана . Коли Берман взнав що Джонсі дума коли впаде останній листок - вона помре, він сказав що до Сью та зробе все можливе для того щоб Джонсі жила . Тієїж ночі вони помітили що останній листок плюща впав . На наступний день Джонсі прокинулась та подивилася у вікно - там був останній листок плюща. Наступного дня лікар костатував : "небезпека минула. Ви перемогли". Тоді Сью вирішила розповісти все Джонсі: "містер Берман помер сьогодні у лікарні від запалення легень. Він хворів усього два дні . Вранці першого дня швейцар знайшов нещасного старого на підлозі в його кімнаті . Він був непритомний . Черевики і весь його одяг - промокли наскрізь , і були холодними мов лід . Ніхто не міг зрозуміти , куди він виходив такої жахливої ночі . Потім знайшли ліхтар , який ще горів , драбину , зсунуту з місця , кілька покинутих пензлів і палітру з жовтою і зеленою фарбою. Поглянь у вікно , люба , на останній листок плюща. Тебе не дивувало , що він не тремтіть і не ворушиться на вітрі ? Так, мила, це і є шедевр Бермана- він написав її тієї ж ночі , коли злитів останній листок. На мою думку мрія старого Бермана здійснилася тому що він пожертвував своїм життям й намалював свій шедевр завдяки котрому вижила Джонсі.
Рассказ “Кавказский пленник” основан на реальном случае, произошедшем с полковником Ф. Ф. Торнау. Офицер во время войны попал в плен, о чем написал журнал “Русский вестник”.
Чему научил этот рассказ именно меня.
Не надо считать себя умнее остальных. Меры предосторожности, основанные явно не на пустом месте, гласили, что нужно ехать только с провожатыми солдатами. Не стоило надеяться, что пронесет.
Война есть война.
Не думай только о себе. Сам погибай, а товарища выручай. Жилин и Костылин вдвоем дали бы отпор татарам.
Но
Костылин сбежал, и их обоих взяли в плен.
Нужно оставаться хорошим человеком в любой ситуации. Жилин – образец добропорядочности. Он знал, что выкуп разорит его маму, поэтому отправлял письма на ненастоящий адрес. Во время первого побега, когда Костылин был обузой, Жилин мог его бросить и уйти в одиночку.
Но, такой поступок не соответствовал убеждениям офицера, и он тащил друга на своей спине, пока их не поймали.
Никогда не сдавайся, даже если ситуация кажется безвыходной. Всегда найдутся те, кто сможет Рассказ хоть и написан про далекое время, актуален и в наши дни. В нем затронута вечная тема отношений между людьми. Когда друг решает позаботиться о себе, тем самым подставив под удар.
Впервые Жилин увидел Дину на второй день своего пленения. Наутро он посмотрел в щель сарая, через которую свет, и заметил вдали хрупкую девушку, несшую на голове кувшин с водой. Потом, спустя некоторое время, Дина, таясь, стала приходить к сараю и бросать русскому солдату лепешки и сыр, часто приносить и молоко. Эти подарки девочки были
