Бовари Емма- дружина провінційного лікаря. Вона виросла й живе в дрібнобуржуазному середовищі, але тяготиться її вульгарністю й намагається будувати своє життя по зразках романтичної літератури. Не вдоволена своїм люблячої, але недалеким чоловіком Шарлем Бовари, вона пускається в любовні авантюри, несвідомо дотримуючись сценаріїв те шаленої байронічної пристрасті (зв’язок з фермером Родольфом Буланже), те сентиментального «спорідненості душ» (зв’язок із клерком нотаріуса Леоном Дюпюи). Максималізм е. у розігруванні своїх літературних ролей приводить у жах її обачних коханців, і ті відступають перед непоправними кроками, які вона намагається їм нав’язати. Ідеальні устремління е. мають і соціальний зміст — всупереч убогості свого міщанського побуту й буржуазній етиці накопичення вона намагається поводитися як аристократка, що не вважає грошей; цим користується місцевий лихвар Лере, що поступово втягує її в борги й доводить до руйнування, за яким неминуче повинне піти розкриття її подружньої невірності. Після марних спроб домогтися до від своїх колишніх коханців е. кінчає самогубством; через якийсь час слідом за нею вмирає й Шарль, що залишився вірним пам’яті дружини.
Переказ зберіг легендарну фразу Флобера: «Емма — це я», однак його переписка містить і інші оцінки, наприклад: «Це натура у відомій мері зіпсована, жінка з перекрученими поданнями про поезію й з перекрученими почуттями». Малюнок образа пані Б. будується саме на цьому протиріччі між авторським співчуттям її переживанням і безжалісній критиці її ілюзій; дистанція між автором і персонажем підкреслюється прийомом невласно-прямого мовлення й іншими подібними стилістичними прийомами, що оголюють несправжній, позиковий характер цінностей, на які опирається героїня
Объяснение:
Відомо, з цим багато хто погодиться, що всі народи хочуть жити краще. Це проявляється у зв’язку з багатьма аспектами. Деякі бажають побудувати таку країну, яка буде дуже сильною на світовій арені. Інші, навпаки, бажають жити в країні нехай і не самій сильній, але багатій і такій, яка цікавиться власним населенням та бажає поліпшити якість його життя.
Загалом, цілі можуть бути різними, але в будь-якому випадку вони носять позитивний характер і забарвлення по відношенню до своєї країни.
Проте слід пам’ятати і про інший важливий аспект.
Одна справа хотіти жити в гарній країні, а інша справа – добитися цього. Часом це вкрай непросто. На шляху до цього суспільство кожного окремого народу стикається з низкою труднощів і неприємностей. Як мені здається, вирішити цю проблему можна лише одним шляхом. Є один базовий рецепт того, як зробити країну кращою.
Він полягає в тому, щоб її любити. Лише любов до власної батьківщини може мотивувати людину і суспільство розвиватися, ставати кращим та покращувати свою країну.
Дане питання розумілося абсолютно всіма розумними людьми. В Україні особливе місце серед них займали різні письменники: Тарас Шевченко,
Іван Франко та багато інших. Будучи в цілому більш грамотними і свідомими, ніж звичайні люди, письменники розуміли, що життя людини, його якість, безпосередньо залежить від того, як влаштована країна. Якщо країна влаштована так, що інтереси людини дотримуються, а вона сама цінується високо, то в такій країні, звичайно, комфортно жити.
Але, як уже говорилося, основа всього цього одна – любов до власної країни. Якщо вона є, то є і відчайдушна праця, пошуки усіляких можливостей і шансів поліпшити і зробити країну кращою.
Письменники, будучи ідеологами всього українського суспільства, робили все від них залежне, щоб прищепити українцям любов до власної батьківщини. Для цього вони написали безліч патріотичних творів, де оспівували прагнення наших предків до створення сильної і могутньої країни, показували подвиги українських героїв і всім цим намагалися донести до читача думку про те, що Україна повинна існувати, розвиватися, процвітати і ставати набагато кращою, ніж вона є.
Варто сказати, що письменникам вдалося зробити те, до чого вони так прагнули. Сучасні українці демонструють власний високий рівень патріотизму, бажання працювати на благо своєї країни. А все це тому, що вони люблять Україну. І ця любов активна, діяльна.
Вона відбувається, насамперед, через те, що українці пов’язують себе лише зі своєю країною і не хочуть її втрачати. І це дає впевненість у тому, що Україна буде розвиватися і ставати тільки краще.
Объяснение:
