Комплексный анализ произведения "весёлый ветер" и.с. шмелев​

Загадка — иносказательное описание какого-либо предмета, данное обычно в форме вопроса. По определению Аристотеля, загадка — хорошо сформулированная метафора. Это определение имеет в виду только один, наиболее древний вид загадок — метафорических и аллегорических, в которых явления природы, окружающая действительность часто уподобляются действиям или поведению человека, или же характерные признаки предмета называются словами, обычно не применяемыми к данному предмету («Поле не меряно, овцы не считаны, пастух рогат» — небо, звезды, месяц; «Сорок одежек — все без застежек» — кочан капусты). Подобные загадки, как особый жанр народного поэтического творчества, возникли в глубокой древности, — они были порождены условиями жизни первобытного общества. Основой их явилась общественно полезная трудовая деятельность людей, в процессе которой человек накапливал опыт н познавал мир. Замысловатый вопрос, требующий ответа, тренировал сообразительность и отражал формирующееся на основании практического опыта уменье сравнивать и сопоставлять явления окружающей действительности. Это, собственно, и объясняет, почему загадывание загадок вошло в обряд испытаний человека, достигающего зрелости (обряд инициации). Уменье говорить загадками и разгадывать их осознается как признак сметки, ясности ума человека, его догадливости и мудрости. С развитием верований, загадки, вследствие их иносказательности, вводятся в магический, религиозный обряд. Загадки утверждаются как один из элементов обряда и религиозной литературы (например, в средневековых апокрифах) потому, что иносказательность их языка и образов отвечала за-прету называть священные предметы своими именами. Одновременно иносказательность загадок получала распространение как зашифрованный язык, употребляемый в политической и общественной деятельности людей. Свидетельства о таком использовании загадок имеются в русской письменности; в летописи, например, записано, что во время военного похода Ярослав Мудрый переговаривался загадками со своими сторонниками во вражеском лагере через лазутчика. Иносказательный язык, широко использующий приемы обозначения предметов, обычных для загадок, становится тайным языком, сохраняется и в XVIII и в XIX вв.

Народная загадка создавалась веками. Она сохранилась в быту как самостоятельный жанр народного творчества, вошла в песенные и прозаические жанры фольклора.' В песнях и сказках герои и героини загадывают и отгадывают загадки, и это.характеризует ум, сметку персонажей. Например, в сказках загадывают загадки мудрая девушка (сказки о мудрой деве), крестьянин и барин (тема глупого барина и умного мужика), помещик и хитрая девушка («Девка-семилетка»). В народной песне девушка и парень загадывают друг другу загадки, отгадывают их; отгадывание загадок, как рассказывает песня, утверждает решение о браке между девушкой и парнем. В свадебный и зимний календарный обряд загадка включена как один из элементов испытания мудрости играющих или совершающих обряд. В свадебной игре, например, загадки загадывают дружке, чтобы проверить, насколько он догадлив, расто- ропен, ловок, изобретателен и проворен, чтобы, убедившись в сметливости и догадливости дружки, можно было ему доверить невесту.

Загадки, живущие самостоятельной жизнью и вошедшие в песенные и сказочные жанры фольклора, а также в календарный и семейный обряд, представляют собой своеобразный жанр народного творчества; он неизменно вызывает к себе интерес иносказатель

Михайлик — це маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. Як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. І хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. І хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку. Більш за все Михайлик хотів вчитися, тому він рано почав читати і книжки йому стали мудрими порадниками та вірними друзями. Навіть те, що хлопчик немав взуття, одягу, зошитів та підручників, його не зупиняло йти до своєї мети – стати вчителем. Він власноруч виготовляв чорнило і взимку босоніж бігав до школи, або, загорнувши в кирею, через усе село його носив батько.  З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан, він вчиться любові до рідного подільського краю, щирості, співчуття та людяності, і вже вміє відрізнити злих лицемірних людей від добрих справедливих. Він поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам. Рідні були для нього найкращими вчителями. Від батька він навчився поважати багату на врожаї землю та трудівників в полі, від мами – любити природу рідного краю та з добротою відноситися до людей, від діда навчився бачити в простому прекрасне та незвичайне, а також дотепного гумору та бути майстром на всі руки. Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним, зокрема, Мар’яна намагається йому допо­могти, для дівчини Люби він є найщиріший друг, а дядько Себастіян часто проводить з ним вечори. Михайлик лише починає формуватися як особистість, а дорослі вже бачать великий потенціал в цього хлопчика, адже Михайлик не лише кмітливий і розумний, а ще й цілеспрямований, так як для того, щоб дістати нову книжку що лише він не вигадує. Дід пророкував йому:  «Бу­деш іти межи люди і вибивати іскри…» і пророцтво збулося. З сільського маленького нікому невідомого хлопчика виріс великий український письменник, який не забув свої корені, і добре пам’ятає всіх рідних і односельців, завдяки яким його мрія збулася.