Поширена відповідь на питання "у чому полягала унікальність суспільної ролі української літератури в часи бездержавної нації"

Серед істориків, що займа­ються питанням національних рухів, побутує думка, що у За­хідній Європі модерний націона­лізм був справою державних політиків, тимчасом як у Цен­тральній і Східній Європі саме поети, філологи та історики створювали національності135. Це твердження, як і кожне уза­гальнення, є лише частково слушним, бо можна знайти ба­гато винятків і для першого, і для другого випадків. Але в ці­лому воно вдало відображає особливість національного від­родження «недержавних наро­дів», що становили абсолютну більшість у Центральній і Схід­ній Європі. Втративши свою на­ціональну незалежність і стару еліту, вони були позбавлені до­ступу до політичних важелів вла­ди і відбудовувались «знизу» за­вдяки цілеспрямованим зусил­лям національно свідомої інте­лігенції. Чеські, словацькі, укра­їнські та ін. будителі вважали, що їхні нації не вмерли, а лише приспані історією і їх треба «розбудити» і «відродити».