Я прочитал немало произведений зарубежных писателей. Сложно сказать, кто из литературных героев мне нравится больше всего. Мне многие нравятся: и незадачливый идальго Дон Кихот Ламанчский, придуманный Сервантесом, и не по-детски мудрый Маленький Принц Антуана де Сент-Экзюпери, и герои сказок зарубежных писателей.Но, наверное, самый мой любимый литеатурный герой - Тиль Уленшпигель из "Легенды об Уленшпигеле" Шарля де Костера.
Почему он мне нравится? Тем, что Тиль с детства был веселым, умным, смелым и никогда не унывал. На его долю выпало много испытаний, но он не жаловался, а справлялся с трудностями. У него были верные друзья и любимая девушка Неле. Тиль умел выпутаться из самых сложных ситуаций и оставить своих врагов в дураках. А еще он был справедливым. Поэтому мне нравится этот литературный герой.
що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
користувацький пошук
