Правила работы с садовыми инструментами и инвентарем
В течение садоводческого сезона приходится выполнять множество работ. При этом необходимо соблюдать элементарные правила техники безопасности, чтобы не нанести ущерба своему здоровью. Многие садовые инструменты (лопаты, мотыги, секаторы, садовые ножницы, сучкорезы) имеют острые режущие кромки, поэтому при пользовании ими рекомендуется соблюдать осторожность.
При работе с садовыми инструментами необходимо обратить внимание на следующие основные моменты:
– перед началом работ нужно проверить исправность инструментов (режущие части должны быть остро заточены, рукоятки – надежно закреплены);
– использовать инструменты можно только по их прямому назначению;
– при обработке почвы и обрезке кустарников следует беречь руки и ноги, чтобы не поранить их острыми краями инструментов;
– нельзя бросать инструменты, лучше передавать их из рук в руки;
– после окончания работы следует убрать инвентарь в отведенное для него место;
– при перевозке лопат, вил, грабель, мотыг на острые поверхности следует надевать защитный чехол;
– нельзя позволять детям пользоваться секаторами, садовыми ножами и другими острыми инструментами.
Для защиты рук рекомендуется применять перчатки и рукавицы. Их изготавливают из натуральных и синтетических материалов. Самыми дешевыми являются трикотажные хлопчатобумажные перчатки отечественного производства, они предохраняют кожу от образования мозолей при работе с садовыми инструментами. Их недостаток – небольшой срок службы: такие перчатки быстро протираются и рвутся.
Садовые перчатки с точечным напылением из поливинилхлорида менее подвержены истиранию при контакте с твердыми поверхностями. В них удобнее работать, так как покрытие не дает рукояткам инструментов выскальзывать.
Плотные обливные перчатки не пропускают влагу и обладают высокой износостойкостью. Они подходят для пересадки растений, полива, прополки грядок.
Универсальные садовые перчатки изготавливаются из прочного материала и используются при выполнении длительных по времени работ – вскапывании почвы, обрезке деревьев и кустарников.
Часто для обрезки деревьев или сбора урожая садоводы пользуются приставными лестницами или стремянками. Необходимо, чтобы они были устойчивыми, а ступеньки – широкими. Обувь должна иметь нескользящую рифленую подошву. Нельзя пользоваться мокрыми стремянками.
В последнее время садоводы все чаще применяют садовую технику – мотокультиваторы, газонокосилки и т. д. При работе с ними рекомендуется:
– внимательно изучить инструкцию по эксплуатации;
– проверить исправность механизмов. Мелкий ремонт и замену отдельных деталей можно произвести самостоятельно, а при серьезных неполадках следует обратиться в сервисный центр;
– перед началом работ необходимо заточить рабочие части механизмов;
– при смене навесных орудий следует прочно закреплять их болтами.
«Міщанин-шляхтич» — цікава, легка, смішна і в той же час відверто сатирична п’єса відомого світового комедіанта Мольєра. У ряді своїх творів Жан-Батист висміює одне з характерних явищ суспільного життя того часу: прагнення буржуазії до дворянських титулів, привілеїв, манер. І саме в п’єсі «Міщанин шляхтич» автор якнайширше розкрив і виклав цю тему, що й стало першопричиною неймовірної популярності даного твору, який не втрачає своїх прихильників ще і в наш час. Але цей твір не зовсім простий, адже сміх читача ґрунтується на різних вадах і недоліках тогочасного суспільства. Тому потрібно задуматись: над чим сміється Мольєр, і що він висміює.
Мабуть, основною причиною для сміху є прагнення головного героя, пана Журдена, потрапити до дворянських лав. І саме це бажання обумовлює його дивну, безглузду поведінку. Для того, щоб бути хоч трохи схожим на «справжніх панів», Журден вдається до необдуманих і комічних вчинків. Спочатку він наймає вчителів, які його навіть не збираються чомусь навчати, а просто безсоромно лізуть до нього в гаманець. Вчитель музики відверто заявляє: «Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича — просто скарб для нас!» — тобто перед цими людьми стоїть лише одна мета: вторгувати більше грошей для себе. Вражає те, що ці, так звані «вчителі», зовсім некомпетентні у своїй справі, адже урок філософії, наприклад, закінчується редагуванням любовної записки, а не вивченням законів логіки, естетики чи фізики. Але нашого пана це не дивує, він отримує задоволення вже від того, що починає розрізняти поезію і прозу. Наступним, не менш комічним вчинком є замовлення нового «аристократичного» костюму, який викликає лише сміх у його родини, та Журдена це зовсім не турбує, він впевнений, що в такому одязі він стає на крок ближчим до своєї омріяної мети. Для того, щоб повністю викрити дрібнобуржуазні звичаї, Мольєр ще більше насичує й ускладнює основний сюжет: Журден, у всьому перейнявши звички дворян, вирішує, за прикладом придворних, доглядати за справжньою маркізою Доріменою. Це не виходить у нього без до Доранта, який, як і кожен інший з оточення панича, у такий б намагається лише спустошити його кишеню. Кульмінацією твору є відмова Журдена в одруженні своєї доньки з хлопцем недворянського роду. Але молоді знаходять із цього вихід, коханий Люсіль придумує легенду про Журденового батька-дворянина й посвячує його у хоч і міфічного, але шляхтича.
Отже, автор у цій п’єсі сміється з найбезглуздішого людського бажання: видавати себе не за того, ким ти є насправді і, звичайно, з методів та процесу досягнення цієї нерозумної мети.
