Життя́ — це явище, що є сукупністю фундаментальних загальнобіологічних ознак, які характеризують живих істот, відрізняючи їх від неживих об'єктів. Життя визначається як форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення та самовідтворення.Життя́ (Biota[1]) — це явище, що є сукупністю фундаментальних загальнобіологічних ознак (метаболізму, гомеостазу, росту, розвитку, відповіді на подразнення, розмноження, еволюції тощо), які характеризують живих істот, відрізняючи їх від неживих об'єктів. Життя визначається як форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення та самовідтворення[2]. Вивченням властивостей життя займається наука біологія, яка покликана з'ясувати фундаментальні закони його існування та безперервності у часі.
Эпиграфом к рассказу стала цитата из стихотворения Тютчева о том, что русскому народу свойственно долготерпенье.
Рассказ имеет рамку. Барин попадает на хутор случайно, из-за дождя, мешающего охоте. Большая часть рассказа – разговор с Лукерьей, в котором есть и ретроспекция о её . Конец – повествование о её скорой смерти.
Объяснение:
Лукерья описана очень поэтично. То, что должно бы внушать страх и отвращение, красиво, почти божественно. Её лицо окаменелое, голос поющей женщины бедный, колеблющийся, как струйка дыма. Её крохотные пальчики холодны, а тёмные веки, опушённые золотистыми ресницами, похожи на веки древних статуй. Во всём образе Лукерьи есть какое-то окаменение, окостенение, так что рядом с ней каменеет и рассказчик. Эта неподвижность контрастирует с движением жизни вокруг.
Особую смысловую и образную нагрузку несут сны Лукерьи. Первый сон, в котором она услышала призыв, стал причиной её болезни. Последний её сон, в котором Смерть предсказывает ей время её кончины, сбывается. Надо думать, что правдивы и остальные сны, в которых Иисус забирает её в Царство Небесное и родители благодарят за молитвы.
