рибоєдова говорить нам про безвиході і жаху соціальності, про принципову нестикуемості наших самих піднесених, ідеальних уявлень з побутовою практикою. Це дивний витвір, у якому, з одного боку, чітко заявлено трагічний, романтичний конфлікт особистості зі світом, а з іншого - ця сама особистість, з її претензіями на винятковість, на перевагу, піддана іронічного аналізу.
