Із оповідань тюремної Шехерезади:
І раз Шехерезада так почав своє оповідання: Було це навесні. Весна – це та пора року, коли круг людини кохається і шепотить поле, цілується із небом, вітром, сонцем…
Він їхав із з контрабандистом Семеном Пустуном, щоб перейти кордон. Семен був поважним, дебелим "гвардійонцем" і говорити без потреби не любив. Ступав помалу і з усіма поводився серйозно, навіть коли його ловили харцизники (сторожа).
Шехерезада сказав, що йому треба вже сьогодні бути на тім боці кордону. Семен відповів лише через десять верст, що їх можуть вбити. Хоча він додав, що були випадки, коли люди виходили сухими з води. Пустун шарпонув "кукурудзяну" (свого коня) і вони поїхали далі.
Не доїжджаючи до села, Семен затих і промовив: "Границя". Це була темна, як тин, смуга лісу. Чоловік спитав, чи Пустун проведе його. Той відповів, що хоче ще пожити трохи на світі і в пазурі до жовнірів не рушить. Вони поїхали далі.
Коли тину вже не було видно, кінь зупинився. Семен поцікавився, чи точно оповідач хоче йти? Той відповів, що так. Тоді Пустун наказав йому лягти і прикрив тіло рядном.
Вони їхали далі довго, але раптом знову зупинились. Семен заглянув під рядно і наказав прокидатись та швидко йти до хатки, що стояла обабіч. Лишень герой розчинив двері як побачив, що серед соломи лежала справжня панна, і вона була досить вродливою. Чоловік поцікавився чи можна зайти. Панна галантно дозволила. Вона поцікавилася, чи чоловік також їде через кордон. Зав’язалася розмова, молодим було весело. Жінка захоплювалась красою довкола (зокрема називала цю хижу індійським вігвамом) і розповіла, що вона тут вже два дні. Через деякий час зайшов Семен і сказав, що потрібно тікати, бо стражники близько. Вони шукали якусь панночку. Пустун наказав молодим йти через кордон, до лісу.
Героическая смерть Тараса Бульбы в повести Тарас Бульба Гоголя
Тарас Бульба - это ещё одно творение знаменитого русского писателя 19 века, Николая Васильевича Гоголя. Произведение полностью пропитано духом патриотизма, в нём Гоголь показывает на что настоящие украинские казаки и как они защищают свою родину.
В произведении Тарас Бульба предстает как мужественный, храбрый мудрый воин. Тарас является главой казачьего войска. Он суровый, умный и готовый отдать свою жизнь за Родину
К жене и сыновьям Тарас относился очень строго. Не разрешал спорить с ним, требовал подчинения, мог накричать и позволить рукоприкладство. Не было ни душевного тепла, ни ласки. Когда младший сын предает родину, Тарас Бульба начинает воспринимать его как врага, не делает никаких скидок на кровное родство. Вот таким суровым он был в отношении семьи.
К своим товарищам по оружию Тарас относится трогательно, бережно, ради их ему не жаль даже собственной жизни. Казаки ценят такое отношение, и за мудрость, мужество, опыт, воинскую доблесть и отвагу запорожцы выбирают Тараса Бульбу своим атаманом в трудную для них минуту.
Тарас никогда не боялся взглянуть смерти в глаза. И в этот раз ему было не страшно умереть, он был спокоен, ведь его вояки продолжат дальше вести борьбу. Своей героической смертью он вдохновил казаков на дальнейшую борьбу. Тарас погиб достойно, этому же он и учил своих сыновей. В его глазах не мелькнула даже малейшей дои страха. Он погиб гордо
Источник: Героическая смерть Тараса Бульбы в повести Тарас Бульба Гоголя
