Як я зрозумів "вільшаний король"

Объяснение:

Глава 1

Жилин служит на Кавказе офицером. Однажды он получает письмо от матери с приехать домой. Подумав, Жилин «выправил отпуск», простился с друзьями и собрался ехать.

«На Кавказе тогда война была» – татары нападали на одиноких путников, поэтому обоз Жилина сопровождали солдаты. Желая доехать быстрее, офицер решает оторваться от сопровождающих, к нему присоединяется Костылин.

Однако по дороге им встретились татары. По вине Костылина, который испугался и сбежал, безоружного Жилина схватили и увезли в аул (татарскую деревню). На пленника надели колодку и заперли в сарае

Я народився 20 березня 1809 року на полтавщині.Дитинство моє минало в селі Василівні в маєтку батьків. В дитинстві я полюбляв збирати українські народні пісні, прислів’я та приказки.
У 1828 році я переїхав до петербурга. Там у 1829 р. я опублікував свій перший твір — поему «Ганц Кюхельгартен». Через рік у журналі «Отечественные записки» з’являється повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Згодом я почав цікавитися драматургією. Та постановка п’єси «Ревізор» (1836) не принесла успіху. Саме через негативну реакцію публіки, я вирішив покинути Петербург та вирушити за кордон. Так я побував у Швейцарії, Італії, Німеччині, Франції. Під час подорожі до Італії я створив перший том «Мертвих душ». Повернувшись до Росії, видаю його друком та починаю працювати над другим томом. У цей час, мій душевний стан погіршується та настає своєрідна творча криза. я спалюю другий том «Мертвих душ» і ще деякі свої рукописи, а згодом — перестаю їсти та цілі дні провожу у ліжку, незважаючи на вмовляння друзів.

Менш ніж за декілька тижнів, 21 лютого 1852 року письменник помирає.