На похоронах Андрея Гавриловича все крестьяне плачут. После поминального обеда приезжают судейские, и Шабашкин дает распоряжения от имени Троекурова. Крестьяне ропщут. Они не хотят иметь Троекурова своим хозяином, наслышаны, как плохо он обращается с крепостными.
Владимир пытается усовестить наглого Шабашкина. На это ему отвечают, что Дубровский теперь здесь «никто» и не должен вмешиваться в дела. Крестьяне все больше проявляют недовольство и, наконец, бросаются на судейских с намерением их связать.
Перепуганный Шабашкин прячется в доме с Владимир просит крестьян разойтись, и они Дубровского слушаются. Дрожащие от страха судейские остаются ночевать. Они боятся ехать: вдруг крестьяне на них нападут? Владимир оставляет их в гостиной и запирается в кабинете отца.
“Пурпурові вітрила” характеристика Ассоль Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим. Вона ні на мить не забувала про свою мрію і часто її уявляла. Навіть Лонгрен думав, що пройде час, і вона забуде слова казкаря Егля.
Уміння самозабутньо мріяти і ігнорувати злі глузування оточуючих пішли дівчині на користь. У її житті, насправді, з’явився хтось особливий, надів на її палець кільце, поки вона спала. Після цього, вона ще більше впевнилася в тому, що «він» скоро з’явиться в її житті. Незабаром в селі Каперни з’явився той самий корабель з червоними вітрилами, а з ним і Артур Грей – капітан корабля, відважний моряк, благородна людина, який почув історію про Ассоль і втілив її в реальність
