Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини й народу на межі XIX-XX ст. Шолом-Алейхем у творі про Тев’є-молочника зобразив життя українського села Анатовки, де люди тяжко заробляють свій хліб, щоб ростити дітей, підтримувати старих, продовжувати традиції своїх предків. Тут поруч живуть українці, росіяни та євреї, відрізняючись лише законами віри, але не життєвими принципами. Тев’є, або Тевель, як його називають односельці, ревно вірить у свого Бога та святі книги, але в євреях і українцях, православних та юдеях, бідних і багатих насамперед цінує моральні якості: працьовитість, душевність, родинність, щиру усмішку, яка допомагає пережити скрутні часи.
У родині Тев’є (а це дружина й сім дочок) панує любов і взаєморозуміння. Жодного разу батько не став на заваді вибору своїх красунь, стримуючи власні симпатії, надії та навіть здоровий глузд. Здається, що світ Тев мудрістю, ліризмом і гумором, буде існувати вічно. Але в сімейну історію втручається жорстка сила держави — тодішньої Російської імперії, за законами якої євреїв уважали людьми «другого ґатунку». На межі ХІХ-ХХ ст. в різних регіонах Російської імперії прокотилася хвиля погромів, тоді відбулися й масові виселення євреїв у так звану «смугу осілості». Їм було заборонено жити в селах, купувати нерухомість поза цією «смугою», орендувати землю, торгувати в неділю та християнські свята.
Виселення родини Тев’є-Тевеля мешканці Анатовки сприйняли як протиприродне явище, оскільки він був дуже шанованою в селі людиною. Усі розуміли, що Тев’є потрібенлюдям як мудрий порадник, справедливий суддя, досвідчений народний цілитель. Але душевні якості людини виявилися незначним аргументом у протистоянні з державною машиною, і Тев’є, як і тисячі одноплемінників, змушений був виїхати, шукати кращої долі. «Живеш стільки років між селянами, то й приятелюєш з усіма хазяїнами на селі»; ««Дід Тевель» у них перша спиця в колесі! Потрібна порада — то як Тевель скаже; ліки від пропасниці — до Тевеля; позичка — теж у Тевеля. Ну, чи ж треба було мені думати про такі дурниці, як погроми» (тут і далі переклад Єфраїма Райцина), — каже герой, збираючись у далеку нелегку путь.
Біблійними словами «Іди геть!» письменник засудив вигнання єврейського народу, що кровно поєднаний з українською землею, але мусив піти в мандри, не розуміючи своєї провини перед державою й людьми.
Розповіддю про українського єврея Тев’є-Тевеля Шолом-Алейхем порушив проблеми не тільки конкретного історичного часу — межі ХІХ-ХХ ст., коли національне питання в Російській імперії вирішували такими нелюдськими методами. Доля Тев’є — це страдницька доля всього єврейського народу. Письменник неначе заглянув у майбутнє, передбачивши масове знищення євреїв у роки Другої світової війни. Під гаслом «Іди геть!» стався Голокост — масове знищення євреїв у фашистських гетто, концтаборах і безіменних ярах.
Объяснение:
ответ:Каждый герой наделен своим характером, поведением, поступками. Герои произведения автор символично определил какой-то верой, например, Руслан - север, православие; Рогдай - восток, ислам. Соперники.
Сражались они жестоко, потому что в их сердцах присутствует гнев.
Уже и копья сломаны и мечи . И сами все кровью покрыты.
Бедные кони бьются под ним от сумасшедший силушки богатырей.
Но вот один воин железною рукой вырывает из седла наездника.
Сражались Руслан и Рогдай и нашел конец в пустыне.
Они сражались не на жизнь а на смерть. Но Русла оказался сильнее.
Рогдай не смог победить Ведь схватка была долгой и сложной.
Объяснение:
