Сочините не из интернета на школьную тему

«Гуси-лебеді летять» аналіз твору Рік написання: 1963 Жанр: автобіографічна повість Тема «Гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком. Ідея «Гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». Герої твору «Гуси-лебеді летять» Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»… Особливості твору «Гуси-лебеді летять» • розповідь від першої особи; • автобіографічність; • символічний образ гусей-лебедів; • зв’язок з народознавством; • наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв). Про що «Гуси-лебеді летять» Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», Антанту, розруху. «Рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля. Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше». «Гуси-лебеді летять…» історія створення У 1963 році Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — «Гуси-лебеді летять», де показує людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. Повість «Гуси-лебеді летять» М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою». У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки). 11

Джерело: http://dovidka.biz.ua/gusi-lebedi-letyat-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Объяснение:

Я полностью согласна с данным утверждением. Действительно, человек не может

жить без мечты, как и птица без крыльев. Мечта – это предмет желаний и

стремлений, который мотивирует нас и даёт определённый смысл жизни. Картина  воображаемая человеком, даёт ему надежду на светлое будущее. Если человек  перестанет мечтать, то он будет не жить, а существовать. Многие писатели сосредоточивали своё внимание на данной теме. Так, в  произведении Н.В. Гоголя «Шинель» главный герой своим примером  подтверждает вышеизложенную мысль. У Акакия Акакиевича Башмачникова в  определенный момент жизни появилась мечта – сшить себе новую шинель. Для  окружавших его чиновников новая шинель была обычным делом, но для Акакия  Акакиевича это была заветная мечта, которая принесла много положительных  эмоций и дала смысл жизни. Главный герой бросил все силы на исполнение  мечты. Ещё не собрав всех денег, он обошёл все лавки в городе, прицениваясь к  сукну и тканям. Он с особым трепетом трогал, нюхал и перебирал их, в  предвкушении, что совсем скоро он сможет себе это позволить. И вот мечта  Башмачникова сбылась! Но недолго он радовался новенькой шинели. Грабители  вырвали у Акакия его мечту, и он ничего не смог с этим сделать.Оставшись без  мечты, главный герой теряет радость жизни. В конечном итоге Башмачников

умирает в горячке.