Відповідь:
Мої роздуми над п'єсою І. Котляревського "Наталка Полтавка"
Серед жіночих імен Наталок, Оксанок, Марічок чи не найбільше, а тому їх вважають найпоширенішими в Україні. Мабуть, через те, що дівчата з цими іменами були особливими. Поширенню імені Наталка сприяла і п'єса Івана Петровича Котляревського "Наталка Полтавка".
Я впевнена, що всі, хто читав п'єсу І. П. Котляревського, не залишилися байдужими до образу Наталки — дівчини чесної, рішучої, вірної, красивої, працьовитої. Став крилатим і вислів возного: "Золото — не дівка!" Чим же полонили цей образ і вся п'єса І. П. Котляревського читачів уже не одного покоління українців? У чому популярність п'єси й сьогодні?
На мою думку, насамперед п'єса полонить читача чи глядача добротою, щирістю, великодушністю героїв твору. І тим, що перемагають у п'єсі правда, щирі почуття, а несправедливість підступає. Нам завжди хочеться, щоб було так. І звичайно — велика сила кохання. Світ споконвіку тримався на любові, і в будь-який час будуть важливими й найціннішими такі почуття, як доброта, душевність, повага й кохання. Образи Наталки й Петра, створені І. П. Котляревським, — це символи вірності в коханні й боротьбі за нього.
Коли я читала вперше п'єсу Котляревського, вона дуже сподобалася мені тим, що в ній багато пісень, танців. Письменник відтворив національний колорит, вивів такі характери персонажів, які справляють неповторне враження.
Пояснення:
ответ: Пугачёв в романе Пушкина " Капитанская дочка" Название романа «Капитанская дочка» кажется таким невинным, на первый взгляд можно подумать, что повесть о какой-то девушке, а на самом деле – о Пугачеве, о восстании Пугачева, о его движении. В пушкинские времена власти запрещали выпускать подобные произведения. А Пушкин хотел рассказать о Пугачеве, как о выдающемся человеке из народа, и если не спрятать свое мнение за какую-нибудь историю, то роман не разрешат печатать. И этой историей стала Маша Миронова, Гринев и их любовь. Название подходящее – «Капитанская дочка», никому и в голову не могло прийти, что эта повесть – о Пугачевском бунте. А. С. Пушкин, таким образом, спрятался за незаметное название повести. А теперь поговорим о самом Пугачеве. «Он был лет сорока, росту среднего, худощав и широкоплеч. В черной бороде его показывалась проседь; живые большие глаза так и бегали. Лицо его имело выражение довольно приятное, но плутовское. Волосы были обстрижены в кружок; на нем был оборванный армяк и татарские шаровары». Это портрет Пугачева при его первой встрече с Гриневым. А вот одеяние Пугачева как мятежника и бунтовщика: «… На нем был красивый казацкий кафтан, обшитый галунами. Высокая соболья шапка с золотыми кистями была надвинута на его сверкающие глаза». По его одежде видно, как он богат, что он уже не тот простой дорожный, глаза не плутовские, а сверкающие, решительные, готовые ко всему. Пугачев – хороший военный организатор. Он из простых людей-бунтовщиков сделал настоящих воинов, собрал целую армию, которая ни перед чем не остановится. Пугачев участвовал в Семилетней войне с Пруссией, а позже - в русско-турецкой войне, где приобрел богатый боевой опыт.
Объяснение:
