Главная мысль произведения сосюры донетчина моя​

Жив поживав на світі один могутній чоловік.Звали його Іван Сила.Він любив пригоди.Сталося таке іде він одного дня до свого кума та й бачить в однієї юної дівчини сумочку відібрали.
-О ні!Говорить дівчинка.
-Що сталося зелено око?Питає Іван.
-У мене відібрали сумочку.
-А що ж там було?
-Там було найкраще що в мене є!Говорить Зелено ока!
-Там був мій розум!
-Тебе як звати?
-Мене звуть Марійка Весна я з бідної сім'ї мій тато пиячка
всі гроші він витрачає на цигарки, алкогольні напої.Ми з мамою сьомий день лише на сухарях живемо!
-А мене звати Іван Сила я теж з бідної сім'ї мене покинули мої батьки я дуже довго копався щоб тільки вийти із-за воріт дитячого будинку потім виріс і став дуже могутнім чоловіком!
-Хочеш ти будеш мені як за доньку?
-Звісно ж хочу?
Тоді пішли будемо шукати твою сумочку ішли вони 7 днів і 7 ночей пройшли соснові, кленові, дубові ліси і прийшли до густого-прегустого чагарнику.Бачать хатинка стоїть і біля віконці якась дівчина стоїть!
-Добридень,Добридень бачу довго ви шукали мене, але все таки знайшли!По що прийшли що бачили в лісах могутніх!
-Бачили лише дім твій дівчино красная.
-Прийшли ми по сумочку не бачила?
-Бачила ось вона в мене в хатинці лежить!
-Навіщо вона вам?
-Це моя сумочка ану віддай!
-Добре,добре віддам, але скажіть с чого ви взяли що це була я?
-Ми бачили сліди які вели лісами могутніми
-Ланами широкополими
-Ось ваша сумочка тримайте!
-Дякую відповіла Весна
І побігли вони далі шукати пригод!

Это очень интересный рассказ.Мне понравилось, что автор описывает здесь не только природу (что свойственно для Паустовсого), но и свои чувства. Например, что он испытывал, когда встретился с девушками. Еще меня удивило, что люди в деревне такие открытые, не боятся разговаривать друг с другом, с незнакомыми людьми. В городе такое редко встретишь, люди в городе перекидываются фразами только для того, чтобы узнать "кто последний в очереди" и "будете ли вы выходить". А этот рассказ и все герои в нем такие открытые, добрые, честные, что не понравиться этот рассказ не может.

:)))