Головна ознака філософської поезії Дж. Донна — відображення напруження почуттів і глибокої роботи розуму, спрямованого в безкінечність в очікуванні духовного одкровення. У ліриці митця поєднуються світські та релігійні мотиви. Він описує стан людини бароко, яка живе напруженим внутрішнім життям, уміє цінувати почуття, усвідомлює безмежність земного світу й водночас іде нелегким шляхом до Бога, до вічних цінностей. Однак, які б трагічні колізії не спіткали ліричного героя, він ніколи не втрачає величі духу. Поет стверджує можливість морального прозріння й осяяння людини завдяки роботі її душі й розуму. Тому його поезія позбавлена трагічної безвиході.
Объяснение:
На думку поета С. Колріджа, Дж. Донн «здійснив духовний прорив у сферу безкінечної Вічності».
