Художні засоби "щука" підскажіть будь ласка

Чичиков навещает Настасью Петровну Коробочку.  

Она одна из тех матушек, которые плачутся на неурожаи, убытки и держат голову несколько набок, а между тем набирают понемногу деньжонок в мешочки. Бережливая старушка. Баба крепколобая, дубинноголовая. НЕ хочет продавать Чичикову мёртвые души, и он её сравнивает с собакой на сене. Чичиков, чтобы купить мёртвые души сообщает о себе неправду (что он ведёт казённые подряды) . Также он её называет Черноногой девчонкой Пелагеей. А муж Коробочки носил фамилию Неуважай-Корыто.

НАДЕЮСЬ ПАМЯТЬ НЕ ПОДВОДИТ.

1--У ній народжується краса, гармонія,  лад,  єдність.  Любов  —  радість,  любов  — джерело натхнення. Споконвічна тайна людського буття. І щасливий той, хто спізнав у своєму житті силу цього дивного почуття
юбов приносить щастя, любов приносить розпач, страждання. Цим почуттям керувати неможливо.
2-- Бо так вже створено світ, що не завжди виникає взаємність у коханні. І тоді здається, що найстрашнішої кари, муки та сліз не треба
3--Життя прожити — не поле перейти. Так говорить народна мудрість. А мій дідусь, уста цієї самої мудрості, не втомлюється повторювати, що жити треба по совісті. Донедавна я навіть не замислювався над цими словами. Проте насправді є над чим подумати. Адже совість — це така моральна категорія, наявність чи відсутність якої характеризує і саму людину. Або істоту, яка лише називає себе людиною.

вот немного может вам оттолкнутся стих... Все починається в житті з малого:
З зернини – хліб, з промінчика – зоря!..
Коли Господь нам вказує дорогу –
Радіє серце, наче в немовля!..
 
2. Я вдячний Богу за любов велику,
За те, що Він мої гріхи простив,
Омив мене, і в небеса покликав,
Що Він мене, як сина полюбив!..