7)установіть відповідальність: 1.символіка епізодів2.драма-дискусія3.конфлікт4.темаваріанти: а)становище жінки в суспільствіб)уявне та реальне життя жінкив)відкритий фіналг) сенс життя і щастяд)ялинка, що зів'яла8)поясніть значення творчості г.ібсена для розвитку драматургії.9)премія, яку 1925 року отримав б.шоу за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом.(треба 1 слово)10) там на вибіріть будь ласка! ​

Депресія. Вона викликана великою душевною втомою ліричного героя, який перебуває в конфлікті з самим собою. Михайло Коцюбинський показує людину, захоплену виром історичних подій, поставлену у ситуацію морального і громадянського вибору. Психічний злам, що під впливом цих подій відбувається в душі героя, змінює його ціннісні орієнтації, руйнує внутрішню рівновагу, призводить до роздвоєння особистості, стає основою психологічної драми. Ліричний герой новели — надломлений інтелектуал-митець, який втомився від незліченних «треба» і безконечних «мусиш», від болю й мерзенних вчинків людей, від жаху, бруду їхнього існування, виривається з лабет «сього многоголового звіра», їдучи з міста в українське село. Прагнучи спокою й самотності, герой опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. Проте навіть там він не може відігнати спогадів про повішених, про розправи над людьми, що боролися за землю і волю; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні асоціації.Спокійно-споглядальний стан. Цей стан з’являється під впливом гармонії, якої сповнене життя природи (головного героя). А природа в новелі — щось більше, ніж просто тло. Вона одухотворена, недарма ж на початку твору письменник подав перелік «дійових осіб», серед яких є і «Ниви в червні», і «Сонце», і «Зозуля», і «Жайворонки». Перебуваючи серед розкішної природи, герой поступово звільняється від песимізму. Він гладить руками «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі», милується волошками, вдихає пахощі «білої піни гречок», і п’є «теплий зцілющий напій сонця», слухає пісню жайворонка. Це додає йому сил, відчуття якнайтіснішого зв’язку із землею. Так починається його одужання.Обурення, гнів, нетерпіння. У чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси, викликані контрастом між прекрасною природою і потворною реальністю людського життя. Одним із таких є зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. Ліричний герой прощається з нивами і йде «між люди», в місто, служити своєю творчістю народові: «Душа готова, струни тугі, налагоджені, вона вже грає». Таким чином, у новелі зображено еволюцію внутрішнього стану митця, зміну його настроїв у ставленні до людей — від цілковитої байдужості, роздратування, навіть ненависті — до співчуття, готовності активно діяти на благо суспільства. Отже, головною думкою твору є усвідомлення того, що інтелігент, митець не може бути самотнім, він повинен служити своєю творчістю народові, частиною якого він є.

Ёжик в тумане" - короткая сказка Сергея Козлова о приключениях маленького зверька, заблудившегося в привычном месте из-за резко ухудшившейся видимости.

Для начала следует сказать, что предыдущие ответившие словно под копирку написали о том, что якобы это произведение учит любить природу. Нельзя научить любить что-либо (или кого-либо) в принципе. Любовь - это естественное чувство, возникающее изнутри, а не вдалбливаемое правильно подобранными словами или иными методами воздействия извне. Любовь к природе может появиться в результате личного опыта, а он возможен лишь при общении с этой самой природой, но никак не в результате чтения букв или разглядывания картинок в книге. Так что давайте не забивать ребёнку голову ерундой, учащийся младших классов всё ещё верит, что слова существуют для выражения смысла, а не просто давления их массой на мозг. Давайте не внушать ему идею, что любая бессмыслица сойдёт, если она грамматически гладко оформлена.

Чему же на самом деле учит сказка?

Даже самые обыденные, давно знакомые вещи, явления, места могу оказаться таинственными, фантастическими и непонятными, если посмотреть на них под другим углом, в другом свете. Хорошо знакомая долина выглядит необычно красиво при луне в туманную погоду, но и потеряться в ней тоже просто - и оба эти события одинаково удивляют Ёжика. И в реке подоспела, когда герой уже и не надеялся ни на что, но буквально плыл по течению. Не думай, что ты уже всё знаешь о мире вокруг тебя, он наполнен неожиданностями.