Зовнішня дія — це вчинок персонажа, подія в його житті, зміни його долі, становища, зіткнення з іншими персонажами тощо.
А внутрішня дія — це життя душі героя, його роздуми, зміни умонастрою, зіткнення ідей, позицій. Якщо зовнішня дія виявляє конфлікти, які мають зовнішнє вираження і розв’язку протягом твору, то внутрішня — розкриває приховані, глибинні суперечності, які не завжди вирішуються у фіналі, вони спрямовані на активізацію читацького (глядацького) сприйняття. Широко використовували зовнішню і внутрішню дію Г. Ібсен, А. Чехов та ін.
