Какие испытания выпали на долю герасима?

Депресія. Вона викликана великою душевною втомою ліричного героя, який перебуває в конфлікті з самим собою. Михайло Коцюбинський показує людину, захоплену виром історичних подій, поставлену у ситуацію морального і громадянського вибору. Психічний злам, що під впливом цих подій відбувається в душі героя, змінює його ціннісні орієнтації, руйнує внутрішню рівновагу, призводить до роздвоєння особистості, стає основою психологічної драми. Ліричний герой новели — надломлений інтелектуал-митець, який втомився від незліченних «треба» і безконечних «мусиш», від болю й мерзенних вчинків людей, від жаху, бруду їхнього існування, виривається з лабет «сього многоголового звіра», їдучи з міста в українське село. Прагнучи спокою й самотності, герой опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. Проте навіть там він не може відігнати спогадів про повішених, про розправи над людьми, що боролися за землю і волю; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні асоціації.Спокійно-споглядальний стан. Цей стан з’являється під впливом гармонії, якої сповнене життя природи (головного героя). А природа в новелі — щось більше, ніж просто тло. Вона одухотворена, недарма ж на початку твору письменник подав перелік «дійових осіб», серед яких є і «Ниви в червні», і «Сонце», і «Зозуля», і «Жайворонки». Перебуваючи серед розкішної природи, герой поступово звільняється від песимізму. Він гладить руками «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі», милується волошками, вдихає пахощі «білої піни гречок», і п’є «теплий зцілющий напій сонця», слухає пісню жайворонка. Це додає йому сил, відчуття якнайтіснішого зв’язку із землею. Так починається його одужання.Обурення, гнів, нетерпіння. У чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси, викликані контрастом між прекрасною природою і потворною реальністю людського життя. Одним із таких є зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. Ліричний герой прощається з нивами і йде «між люди», в місто, служити своєю творчістю народові: «Душа готова, струни тугі, налагоджені, вона вже грає». Таким чином, у новелі зображено еволюцію внутрішнього стану митця, зміну його настроїв у ставленні до людей — від цілковитої байдужості, роздратування, навіть ненависті — до співчуття, готовності активно діяти на благо суспільства. Отже, головною думкою твору є усвідомлення того, що інтелігент, митець не може бути самотнім, він повинен служити своєю творчістю народові, частиною якого він є.

«эркайбай - племянник матери олжабай батыра, героя рода аргынов бастентиных», то есть наследственные качества героического народного воспитания. он был острым, острым стрелком

согласно мифам страны, тысячи калмыков сдали жасыбай батыра без руки на баянтау. он был достаточно смел, чтобы держать руку на калмыцком народе и спасти свою землю. однажды, когда жасбай снимал оружие и отдыхал, калмыкская отвертка спряталась в скале и убила жасыбая батыра с луком. аненг батыр жасибай упал, поднял голову и сказал коллегам: «пусть этот человек не ценит олжабая, пусть он поставит мою отметку на малазийском флаге, а затем посмотрит на сирот, оставленных богенбаем». и вот, храбрый воин погиб в то время воины олжабай, богенбай и малайзия побеждали врага и устраивали пир. сын казвыби, бекболат, был послан им после смерти жасыбая батыра. бухарской жирайской пирамиды героям, которые услышали удар бум и свой снег.

«вчерашний жасыбай

плесень как сирень

вода состоит из сомов

его жизнь прошла

если у вас есть дыхание и вкус

вы заботитесь о своей жене?

так написано в древние времена

послушай меня аблай

тарелка не высыхает

делай работу хорошо

это лето и лето. " в целом, его слова к вышеупомянутому афоризму широко используются в просвещении людей того времени или в настоящее время, а также дух стране, приобретая героические подвиги героев бухарской героев. жырауские композиторы глубоко философско-дидактические, образованные и образовательные:

мужчина хорош для мальчика

копье в руке

танцор хороший

благо людей, таких как ученики, дает четкое представление о миссии мальчика и психологическом портрете. то есть первое педагогическое согласие этнической составляющей определяет основную идею псалма.

аблай-хан был взят в плен силами кулжабая батыра толибаева. в этой летописи войны черные топоры называются войной. видимо, там было озеро . затем кульжабай-батыр поднялся на высокий холм и захватил белый флаг аблая. хотя киргизские стрелки сбежали со стрелами, кулжабай не сверг их. когда абылай был побежден кыргызами, и кыргызы бежали, казахские батыры звали кулжабая, но воин не подвел его. один из мужчин забрался на камень, и кульжабай подул его спиной к камню, где он положил мыло на середину ног, и умер от кровотечения. это доказательство героического подвига мужества, блеска невесты, которая никогда не умирает. дети кулжабай батыра - это люди, которые жили в своими героическими делами - жалантос, утебай, ногайбай, кессенбай.

поэт сакау говорит, что героизм кульжабай батыра заключается в следующем:

кульжабай отношения с добротой

нут утонул в пустыне

давайте убьем ваши руки своими руками

она не переехала со своей родины

сын кульжабая родился мудрым героем

лучше, чем лучше, чем родившийся

на войне держат флаг аблая

подобный солнцу самолет родился