дедушка подошел к кровати внука, пощекотал его щеку своими седоватыми усами и весело сказал:
— ну, иванка, поднимайся! пора вставать!
мальчик быстро открыл глаза и увидел, что дедушка одет необычно: вместо всегдашнего темного костюма на нем военный китель. ваня сразу узнал этот китель — дедушка сфотографировался в нем в мае 1945 года в последний день войны в берлине. на кителе зеленые погоны с маленькой зеленой звездочкой на красной узкой полоске, а над карманом легонько позванивают медали на красивых разноцветных лентах.
на фотокарточке дедушка похож, только усы у него совсем черные-черные, а из-под козырька фуражки выглядывал густой волнистый чуб.
— иван-богатырь, поднимайся! в поход собирайся! — весело гудел над его ухом дедушка.
— а разве сегодня уже воскресенье? — спросил ваня. — и мы пойдем в цирк?
— да. сегодня воскресенье, — дедушка показал на листок календаря. — но воскресенье особенное.
мальчик посмотрел на календарь: «какое-такое особенное воскресенье? » — подумал он. на листке календаря название месяца, число было напечатано красной краской. как всегда. «может быть, сегодня день победы? но праздник этот бывает весной, в мае, а сейчас еще почему дедушка в военной форме? »
— да ты погляди хорошенько, — сказал дедушка и поднял ваню на руках, поднес к календарю и спросил:
— видишь, какой месяц? — и сам ответил:
— февраль месяц. а число? второе. а что в этот день было, много-много лет назад, в 1943 году? забыл? эх ты, иван — солдатский внук! я тебе говорил, и не раз. и в прошлом году, и в ну,
— нет, — честно признался ваня. — я же тогда был совсем маленьким.
дедушка опустил внука на пол, присел на корточки и показал на желтую начищенную медаль, которая висела на кителе первой после двух серебряных — «за отвагу» и «за боевые заслуги». на кружочке медали были отчеканены солдаты с винтовками. они шли в атаку под развернутым знаменем. над ними летели самолеты, а сбоку мчались танки. наверху, возле самого края было вытеснено: «за оборону сталинграда».
— вспомнил, вспомнил! — обрадованно закричал ваня. — в этот день вы разбили фашистов на
дедушка разгладил усы и, довольный, пробасил:
— молодец, что вспомнил! не забыл, значит. вот сегодня мы и пройдем с тобой по тем местам, где шли бои, где мы остановили фашистов и откуда погнали до самого берлина!
ответ: я впевнений у тому, що українське козацтво відіграло значну роль у становленні нашої країни і вплинуло на формування специфічних рис національної культури, народного характеру і самосвідомості. я вважаю, що вже самим фактом свого існування і своєї діяльності козацтво надихало своїх співвітчизників на національну незалежність, на боротьбу проти феодального гноблення.
з давніх-давен нашому народові приходилося відстоювати права на свободу і вільне існування, адже наша земля завжди була щедрим і багатим краєм, на який зазіхали і сусіди, і більш віддалені країни. із історії україни відомо, що саме козаки присвячували усе своє життя боротьбі за волю своєї рідної країни. вони самовіддано захищали кордони україни він нападів ляхів, татар, турків та інших ворогів. були часи, коли підкорити український народ намагалися польські завойовники. і саме козакам під проводом богдана хмельницького ми повинні завдячувати тим, що цього не сталося. козацькі війська у всі часи боронили рідний народ і свою землю, прагнули свободи, незалежності і утворення власної самостійної держави.на мій погляд, українське козацтво зіграло свою роль і у формуванні ментальності нашого народу. ми й сьогодні захоплюємось героїзмом козаків, які, не зважаючи ні на що, йшли на смерть заради волі рідної країни. вони були нескореними, гордими і благородними. однак, я вважаю, що найголовнішою рисою козацької ментальності, яка через деякий час стала рисою будь-якого українця, була висока громадська свідомість. саме ця риса найважливіша й сьогодні. крім того, українські козаки відрізнялися своєю щедрістю, безкорисливістю, чесністю, добросердечністю і вірністю у дружбі. вони були винахідливими, поміркованими і в той же час простими, вони поважали старших, а понад усе цінували свободу.а ще мені здається, що у козаків не зайвим би було запозичити винахідливість і кмітливість у повсякденному житті. сучасне суспільство розбестило людей благами цивілізації, тому досить часто вони відчувають себе безпорадними, опиняючись без звичних засобів існування. а найголовніше, що потребує відродження у сьогоденні, – це висока громадська свідомість наших козацьких предків. нашим сучасникам потрібно дбати про культурне і духовне відродження народу, потрібно навчитися пишатися тим, що ми – українці.
объяснение:
