Как выучит стих: у степу, в травi пахучiй, коник, вдатний молодець, i веселий, i спiвучий, i проворний стрибунець, чи в пшениченьку, чи в жито, досхочу розкошував i цiлiсiнькеє лiто, не вгаваючи, спiвав; розгулявся на всi боки, все байдуже, все коли гульк — аж в степ широкий суне злючая зима. коник плаче, серце млiє; кинувсь вiн до мурав'я; — дядьку, он зима бiлiє! от тепер же згину я! чуєш — в лiсi ворон кряче, вiтри буйнiï гудуть? порятуй, порадь, земляче, як се лихо перебуть! — опiзнився, небораче, — одказав земляк йому, — хто кохав життя ледаче — непереливки тому. — як же в свiтi не радiти? все кругом тебе цвiте, — каже коник, — пташки, квiти, любе лiтечко на те; скочиш на траву шовкову — все спiвав би та спiвав. — на таку веселу мову муравей йому сказав: — проспiвав ти лiто боже, — вдача вже твоя така, — а тепер танцюй, небоже, на морозi гопака!