Доброго дня, шановний пане Скрудже!
Я прочитала «Різдвяну повість у прозі», написану Чарльзом Діккенсом, у якій Ви – головний герой. Скажу відверто, спочатку Ви мені не сподобались. Ви були холодним, жорстоким скнарою, у якого навіть взимку снігу не випросиш. Ви терпіти не могли Різдво і всі приготування до нього. Ви вважали, що більшість людей – ледарі, тому і вигадали Різдво, щоб не працювати. А Ви у цей час терпите неймовірні збитки. Не найкращий герой! Але духи все змінили – і Ви постали переді мною у зовсім іншому світлі.
Також я дізналася про святкування Різдва в Англії. Різдво – це моє найулюбленіше свято, і тому я дуже зраділа, коли Ви також усім серцем полюбили цей чудовий день. І не тільки полюбили, а ще й стали найдобрішою людиною у місті, крокували вулицями з посмішкою на обличчі, і містяни з радістю потискали Вам руку.
Пане Скрудже, я хочу розповісти Вам, як святкують Різдво у нас, на Україні. Це моє найулюбленіше свято, і тому моя родина готується до нього завчасно. Спочатку ми прикрашаємо лісову красуню – ялинку різнокольоровими гірляндами, ліхтариками, сніжинками, іграшками. Під ялинку ставимо Діда Мороза і Снігуроньку, обов’язково кладемо подарунки для всієї родини. Ввечері вся сім’я збирається за святковим столом, на якому обов’язково повинно бути дванадцять страв.
У святвечір по хатах ходять колядники. Вони співають колядки, у яких прославляють народження Ісуса Христа. А господарі дому дякують хлопцям і дівчатам, обдаровуючи їх солодкими гостинцями, пирогами, ковбасами.
Також разом із колядниками ходить Коза, яка є героїнею різноманітних сценок, що розігрує весела молодь. Коза – це символ достатку та добробуту.
Пане Скрудже, я дуже зраділа, коли дізналася, що в різдвяну ніч з вами відбулося диво: ви нарешті зрозуміли, що ніякі багатства у світі не зможуть заміти сімейного тепла, лагідної усмішки дитини, турботливого погляду друга, щирих слів знайомих. А гроші тільки тоді приносять задоволення їхньому власнику, коли з їх до можна принести радість іншим. І саме тоді Ваше кам’яне серце перетворилося на гаряче, любляче, всепрощаюче.
Суть «Недоросля» вытекает из идейного смысла комедии – воспитание должно быть правильным и прививать высокие идеалы. По традициям классицизма фамилии героев во многом дополняют характеристику персонажей и дополнительно раскрывают задумку автора. Фонвизин не просто так дал Скотинину такую фамилию. Кроме того, вспомним, что Простакова только от мужа получила другу фамилию, она также Скотинина. Митрофан – сын Скотининой. И персонажи действительно напоминают животных – они неграмотны, глупы, привыкли искать только собственную выгоду, ради которой готовы на все (то есть у них полностью отсутствует такая черта как принципиальность и собственное достоинство). Примечателен так же тот момент, что Митрофана обучают люди низших сословий, фактически слуги. В деревне Простаковой слуги ухаживают за скотом, таким образом юношу с самого детства воспитывают не как достойного дворянина, а, в лучшем случае, как слугу.
Суть «Недоросля» вытекает из идейного смысла комедии – воспитание должно быть правильным и прививать высокие идеалы. По традициям классицизма фамилии героев во многом дополняют характеристику персонажей и дополнительно раскрывают задумку автора. Фонвизин не просто так дал Скотинину такую фамилию. Кроме того, вспомним, что Простакова только от мужа получила другу фамилию, она также Скотинина. Митрофан – сын Скотининой. И персонажи действительно напоминают животных – они неграмотны, глупы, привыкли искать только собственную выгоду, ради которой готовы на все (то есть у них полностью отсутствует такая черта как принципиальность и собственное достоинство). Примечателен так же тот момент, что Митрофана обучают люди низших сословий, фактически слуги. В деревне Простаковой слуги ухаживают за скотом, таким образом юношу с самого детства воспитывают не как достойного дворянина, а, в лучшем случае, как слугу.Фонвизин не только обнажает невежество «Скотининых», противопоставляя их с носителями высоких человеческих идеалов – Правдина, Стародума, Софьи, Милона, но и акцентирует внимание на несостоятельности традиционного воспитания и образования, подчеркивая необходимость личностного развития. Именно в этом кроется суть произведения. Фонвизин считал, что как только каждый «Митрофан» получит правильное воспитание и достойное образование, российское общество изменится и станет лучше. В наши дни комедия «Недоросль» – напоминание каждому читателю о высших человеческих идеалах и необходимости каждый день совершенствоваться, чтобы не стать похожим на «Митрофана».
