Про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. Про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . Але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про Велику Вітчизняну Війну. Я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. Всі вони сповнені сумом і надією. Надією на життя , надією на перемогу. Сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. Тужать за Вітчизною за мирною Вітчизною. Я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і передаючи цю історію своїм нащадкам. Я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.
