Тема: поетична розповідь про літні канікули.
Головна думка: заклик до активного відпочинку на канікулах.
Художні засоби.
Епітети: дні барвисті, густих лісів, тонку струну.
Метафора: мчати навипередки з вітром, підсмажувати спини, слухати струну бджолину.
Риторичне запитання: А що таке «канікули»?
Риторичний оклик: «Канікули! Канікули!».
Повтор (рефрен): «Канікули…», «Це час …».
Повтор (епіфора): «… канікули».
Кількість строф: чотири.
Рими: навколо – школі, канікули – ніколи, босими – приносити, спини – бджолину, ніколи – школи
Книжки – це вікна, через які виглядає душа” Генрі Бичер
Я дуже полюбляю читати книжки. На мою думку, вони роблять людину кращою, збагачуючи її світогляд та налаштовуючи на правильні моральні орієнтири. Читати книжки – це як ніби відкривати кожен раз нові світи, не виходячи з дому. Серед книжок, що були мною прочитані, є різні жанри: від класичних творів великих митців до сучасного фентезі.
Але, як і в кожного читача, в мене є улюблена книга.
Я захоплююся творчістю Джона Фаулза. Його твори відрізняються глибоким філософським змістом та психологізмом.
Серед усіх його творів хочу виокремити роман “Колекціонер”. Він вразив мене до глибини душі.
За сюжетом, середньостатистичний клерк, Фредерік Клегг, що не відрізняється ні розумом, ні талантами, не цікавиться нічим, окрім колекціонування метеликів закохується в творчу та яскраву Міранду Грей, але не наважується навіть заговорити до неї. Все міняється, коли він виграє велику суму грошей, що дозволяє йому придбати великий будинок за містом з глибоким підвалом.
Клегг викрадає Міранду та утримує її в цьому підвалі, сподіваючись, що врешті решт вона покохає його.
Композиційно твір складається з кількох частин – записів у щоденнику. Перша – від імені Фредерика, друга – від імені Міранди. Автор зображує зіткнення двох світів – посередності та творчості, мистецтва та сірої реальності. Постає також проблема неспроможності кохати.
Фредерік не вміє кохати, він хоче володіти “цікавим експонатом”, який він невзмозі ні зрозуміти, ні відпустити. Він чинить з Мірандою як зі своїим метеликами. Це призводить врешті решт до її смерті.
Найстрашнішим є те, що після смерті Міранди, він спочатку навіть думає про самогубство, але згодом вже полює на нову жертву.
Ця книга змушує замислитись над такими поняттями як кохання, мистецтво, творчість, та застерігає від відсутності саморозвитку, культивуванні посередності та морального занепаду особистості.
Объяснение:
