1. Дик Сэнд
2.
3. Американский континент
4. безволие
заключение
неволя
тюрьма
несамостоятельность
зависимость
подчиненность
лень
пассивность
5. Динго
6. лая что-то хорошее каждый день нуждающимся, мы делаем наш мир чуть — чуть лучше, добрее и счастливее.
7. Капитан беспокоился главным образом о миссис Уэлдон.
8. нет
9-10: Об Анголе знали только то что она представляет собой главный невольничий рынок на западе Африки и что центрами работорговля в ней являются Бихе, Касонго, Казонде или:
Экваториальной Африки, то впереди лежали еще сотни и сотни миль пути. Главный невольничий рынок находился в Ньянгве, в области Больших озер, по которой путешествовал тогда Ливингстон.
11. по по-моему Альвец
У лютому 1831 р. поміщик Шевченка П. Енгельгардт приїхав до Петербурга. Газета «Санкт-Петербургские ведомости» в додатку до № 36 від 12 лютого 1831 р., в хроніці «Приехавшие в столичный город С.-Петербург 9 февраля», повідомляла, що із Вільно прибув «генерала от инфантерии Римского-Корсакова адъютант гвардии Уланского полка ротмистр Энгельгардт». Разом з П. Енгельгардтом або слідом за ним з обозом дворової челяді прибув до Петербурга і його козачок, уже сімнадцятирічний юнак, Тарас Шевченко.
Облишивши у зв’язку з переміщенням О. Римського-Корсакова в Петербург свою службу в нього, П. Енгельгардт вирішив осісти в столиці. Він найняв помешкання в будинку Щербакова на вулиці Моховій, що була на той час аристократичною частиною міста, поблизу Літнього саду (теперішня адреса — Мохова, 26). Звідси почалося поступове ознайомлення Шевченка з столицею — «Північною Пальмірою», як називатиме він згодом Петербург у російських повістях. На той час центральні частини Петербурга набули завершеного архітектурного вигляду. Перед юним Шевченком поставали неповторні своєю красою архітектурні ансамблі, площі, вулиці, набережні. Водночас виявлялися соціальні контрасти міста: за розкішними декораціями, створеними талантом К.-Б. Растреллі, Дж. Кваренги. К. Россі, — картини народних злигоднів, убозства, безпросвітності.
Перебування в Петербурзі відкривало перед Шевченком нові можливості для розумового, духовного розвитку. В його становищі назрівали неминучі зміни. З підліткового «козачкового» віку він уже виріс, не лишивши панові жодних надій на те, що з нього може вийти спритний, слухняний лакей. Невгамовною пристрастю юнака лишалося прагнення малювати, стати художником. Він невідступно прохає П. Енгельгардта дати йому можливість вчитися малярству. Зрештою 1832 р. П. Енгельгардт віддав його на навчання до одного з майстрів петербурзького малярського цеху В. Ширяева.
Час укладення
