1.Хто першим упізнав у Хлестакові «ревізора»:

А)Поштмейстер

Б)Добчинський

В)суддя Ляпкін-Тяпкін

г)Бобчинський

Д) дружина городничого.

2.Яка риса є головною в характері Хлєстакова:

А)легковажність

Б)хитрість

В)боягузтво

Г)нахабність

3.Хто з персонажів «розкриває» очі чиновникам на Хлєстакова:

А)сам Хлєстаков своєю поведінкою

Б)поштмейстер Шпекін

В)Земляніка

Г) Мар’я Антонівна

4.Позитивний герой комедії:

А) городничий

Б)Осип

В)сміх

Г) Анна Андріївна

Д) ревізор.

5.В основі фантастичних оповідей Хлєстакова:

А) фантастика

Б)гротеск

В)гіпербола

Г)фантасмагорія.

6. Що таке хлєстаковщина;

А) неперевершене уміння брехати

Б)прагнення модно одягатися

В)бажання смачно їсти

Г)бажання видавати себе за персону більш важливу, ніж насправді

Д)безсоромна брехня.

7. Спеціалізація професора Хіггінса:

А) орфоепія

Б) орфографія

В)фонетика

Г)лінгвістика

8. Які квіти продавала Еліза:

А)проліски

Б)тюльпани

В)фіалки

Г)конвалії

9. Хіггінс вважає, що для спілкування з Елізою з метою перевиховання потрібен (-на, -ні):

А)чіткий наказ

Б)зрозуміле тлумачення

В)лагідність

Г)спілкування на кокні.

10. Що в якості винагороди обіцяє Хіггінс Елізі за слухняність:

А)спати у спальні

Б)їсти що і скільки захоче

В)купувати шоколад

Г)їздити верхи.

Д) відпочинок на морі.

11. Де Еліза має скласти іспит на вихованість, за словами професора:

А)у будинку полковника

Б)в салоні його матері

В)у Букінгемському палаці

Г)на балу, влаштованому спеціально на честь Елізи.

12.Чому батько Елізи розбагатів:

А)Еліза вийшла заміж за багатія і стала допомагати батькові

Б)американський міліонер заповідав йому частку у своїй компанії

В) американський міліардер виявився його родичем

Г)знайшов скарб.

Вірш «Ангел» написано Лермонтовим у віці 16 років. Воно ставиться до ранньої творчості, а мотивом для написання цього добутку стала колискова пісня матері Михайла Юрійовича, що та співала йому вдетстве.

Вірш вийшов дуже мелодійним і романтичным, вона написане таким чином, що дійсно нагадує пісню. У вірші розповідається про народження нової людини

Прекрасний ангел несе по небу душу дитини, щоб возз’єднати її із власним тілом і співає дивно гарну пісню. У цій пісні служитель бога вихваляє праведне життя, розповідає про те, що ті люди, які все життя жили за божественними законами, дотримуючи всієї його заповіді, повернутися врай.

Однак життя на землі далека від небесної, практично відразу після народження ще безгрішній дитині доводиться зштовхнутися з болем, слізьми, сумом. І відзвук пісні ангела, як нагадування про існування чогось піднесена й прекрасного, людина повинен пронести в душі все життя

Вірш звучить ніжно й легко, автор домігся цього за до використання шиплячих і свистячих звуків, які створюють неповторне тло добутку, немов шелест від руху крил ангела

Вірш «Ангел» можна назвати своєрідним гімном небесам. Потрапити в рай можна тільки лише праведної життя, і душу «нудиться» на землі чекаючи чуда. Уже в настільки ранньому віці Лермонтов міркує про життя філософськи. Він розглядає земне буття, як б одержати право потрапити в рай. І життєві труднощі, страждання повинні очистити людську душу, підготувати її кнебесам.

Автор протиставляє небесне життя й земну, які так різні між собою, лише в момент народження й смерті, перетинаючи границі цих мирів, людська душа змушує їх стикатися

Символічно також, що вірш починається зі слова «небо» і закінчується словом «земля». Це підкреслює, що життя коротке й тлінна, а людська душа живе вічно. У зв’язку із цим до смерті потрібно ставитися легко й без страху, тому що це лише шлях, що переборює наша душа. Такі думки для молодого юнака досить незвичайні

Варто сказати, що таке своєрідне відношення до смерті характерно для всього творчості Лермонтова. Розглядаючи смерть як неминучий кінець життєвого шляху, поет начебто заздалегідь готувався й чекав її.

Образ города в поэме складывается из описания улиц, домов, интерьеров гостиниц, трактиров и описания нравов, характеров, образа жизни персонажей литературного сочинения.

О городе многие узнали из разговоров о нем, путем сравнения его с другими городами, а самое главное - по населяющим его людям.

Поэма (ее композиция) выстроена таким образом, что начинается она с приезда в город N нового лица, некоего Чичикова. Название города умышленно не уточняется. Это дает писателю возможность более глубокого развития идеи типичности всех губернских городов России того времени.

Жизнь в таких городах течет по заранее заведенному графику. Каждый день начинается с визитов к чиновникам: «поутру ранее даже того времени, которое назначено в городе N для визитов...». Вечера тоже проходили по уже сложившимся традициям. Впрочем, как замечает Гоголь: «В переулках и закоулках, неразлучных с этим временем во всех городах, где много солдат, извозчиков, работников и особенного рода существ в виде дам в красных шляпах и башмаках без чулок, которые как летучие мыши, шныряют по перекресткам».

Что касается разговоров в переулках, то это были «...те слова, которые вдруг обдадут, как варом, какого-нибудь замечтавшегося двадцатилетнего юношу». Как заведено в губернских городах, гостиницы в городе N были с тараканами, кирпичные дома все выкрашены в серый, трактиры напоминали «русские избы в несколько большем размере». Как ни странно, в трактирах на полочках стояли образа, за которыми лежали фарфоровые вызолоченные яички. Однако в порядке вещей и то, что «зеркало показывает вместо двух четыре глаза, а вместо лица какую-то лепешку». Первое понимание, представление о городе мы получаем именно из впечатлений о нем самого Чичикова.

He остался безразличным и город к Чичикову. Как известно, слухи и сплетни очень быстро распространяются. К тому же жители таких городков любят подолгу обсуждать какие-нибудь новости, ведь в уездном городке они случаются так редко: «словом, пошли толки, толки, и весь город говорил про мертвые души и губернаторскую дочку, про Чичикова и мертвые души, про губернаторскую дочку и Чичикова, и все что ни есть поднялось, как вихорь взметнулся дотоле, казалось, дремавший город!». К тому же «ко всему этому присоединились многие объяснения и поправки по мере того, как слухи проникали наконец в самые глухие переулки».

Что же еще не упомянуто об основных характеристиках подобного уездного города?
Отношение жителей этого города к москвичам и петербуржцам. Из вопросов жителей о столицах видно, что они имеют о них маленькое представление. Складывается впечатление, что в понимании жителей города N Петербург и Москва - «сказочные» города.

Весьма немаловажным фактом в понимании, представлении города является описание его чиновников. Этот небольшой уездный город вместил в себя все «виды» чиновников. Здесь собрались и лживые добродетели, и любители пошутить, и расточители казны, и грубияны. Ho всех их объединяет одно общее качество. Все они выполняют одну «важную» функцию городского аппарата власти. Они носят название чиновников. Это их основная обязанность. Для такого рода высокопоставленных людей того времени образ жизни определялся игрою в карты, наживой и широким кругом знакомств. Предполагаемые их действия в области своих чиновничьих обязанностей - служба во благо государства -были для их умов чем-то далеким и неосмысленным.

Удивительное мастерство автора проявляется в поэме «Мертвые души». Автору превосходно удается выразить лживую жизнь городков N несколькими предложениями, метко подчеркивающими тот факт, что зачастую развалившийся аппарат городской системы и заурядная жизнь этого города прикрываются преподносимым его обитателями образом маленького, уютного и очаровательного уездного городка.