Объяснение:
Романтизм "Вечорів ..." - це, перш за все прояв глибокого інтересу до особливостей національного менталітету, духовності та самобутності української історії, народності художнього мислення, малювання оригінальних характерів індивідуумів, що визначало Християнсько-філософську концепцію людського буття. Містичний романтизм Гоголя, з витоків якого визначиться в подальшому фантастичний реалізм багатьох письменників XX віку (О.Довженко, Г.Булгаков, Ч.Айтматов, Гарсіамаркес), перекреслював ідилічні уявлення про Україну, які склалися в літературі на той час.
Увага Гоголя зосередиться на соціально-етичних, духовних, історичних проблемах, які не будуть залишати письменника до кінця життя: це втручання злих духів в долю людини, який часто робить її безпорадно трагічною, несе спокушеному грішникові жорстоку розплату за скоєний переступити, за надмірну довірливість та спокуса допитливістю, бажанням облаштувати земне життя примарними розкошами, здобутими часто на крові і горе інших.
Повість про Басаврюка, пов'язаного з нечистою силою (саме "нечисту силу", яка підступно шкодить людині, ведучи до загибелі душі, проявляє надмірну увагу автор), відома в "Вечорах ..." під назвою "Вечір напередодні Йвана Купала". У творі, побудованому на міфологічної фабулі, передана романтично трагічна історія батрака Петра Безродного, красивого і безпорадного, безнадійно, здавалося б, закоханого в доньку багатого козака Коржа СИДОРКО. Дівчина відповідає юнакові взаємністю (любов бідного наймита до дочкам із заможних сімей часто було провідною темою в фольклорі, з часом до неї звернуться Т.Шевченко в своїх поемах, Марко Вовчок в "Народних оповіданнях" тощо), однак вони не можуть з'єднати долі, та й батько СИДОРКО проганяє Петра.
Тот факт, что и в творчестве А. П. Чехова, и в творчестве А. И. Куприна есть рассказ под одним и тем же названием, наводит нас на мысль о перспективности их сравнительного анализа. Мы сможем лучше понять особенности творчества обоих писателей, наблюдая различия в рассмотрении близкой темы, характеров персонажей и их бытования.
Рассказ “Тапер” Чехова был впервые напечатан в журнале “Будильник” (1885, № 45).
Без изменения “Тапер” вошел в сборник “Первые рассказы” (Спб., 1886), но в Собрание сочинений Чехов его не включил.
Главный герой рассказа — спивающийся тапер, бывший студент консерватории Петр Рублев. Когда-то он подавал надежды, но жизнь его не сложилась: “Ехал в Москву за две тысячи верст, метил в композиторы и пианисты, а попал в таперы...” У него “необыкновенно острые, словно воспаленные глаза”, “бледное... испитое и поношенное лицо”. Он понимает всю унизительность своего положения: “Тапер, прислуга... официант, умеющий играть!”, привык к грубости заказчиков: “У купцов тыкают и на чай дают, и... нисколько не обидно!.. Прежде, действительно, больно было, а теперь — плевать!”
Петра пригласили играть на свадьбе дочери отставного полковника Присвистова с купеческим сыном Ескимосовым. Неожиданно для самого Петра у него завязывается разговор о музыке с одной барышней, которая, как оказывается впоследствии, не подозревала, с кем она разговаривает. Когда барышне объясняют, что ее собеседник тапер (“...подплывает толстая пава... и что-то шепчет ей на ухо...”), она “вспыхивает, хватается за щеки и, как ужаленная, отскакивает от рояля...”. Некоторое время Руб
