РОЗДІЛ 1, У ЯКОМУ ХТОСЬ ПРИЇЖДЖАЄ, А ХТОСЬ УТІКАЄ
Іван Сила приїзжає на потязі на столичний вокзал, але йти йому нікуди. Навколо люди ходили, як у мурашнику. Ще в поїзді Іван Сила побився з якимось хлоцем, того ледве привели до тями. Іван розповідає вуйку Микульця, що батько відправив його у світ, бо дітей в сім’ї було багато, а він їв за чотирьох.
Вийшовши за вокзал Іван та вуйко сіли перекусити на вулиці та стали свідками погоні за злодієм. За якимось обірванцем гналося троє дядьків, а наздогнавши почали гамселити злодія. Іван подумав, що злодій німий і заступився за нього. Чоловіки проти кремезного селюка Івана не мали бажання виступати і пішли собі.
На следующее утро Филька пришёл вместе с ребятами к мельнице. Ветер гнал по синему небу рыхлые тучи и не давал им ни на минуту перевести дух, и потому по земле неслись вперемежку то холодные тени, то горячие солнечные пятна.
Филька тащил буханку свежего хлеба, а совсем маленький мальчик Николка держал деревянную солонку с крупной жёлтой солью. Панкрат вышел на порог, спросил:
- Что за явление? Мне, что ли, хлеб-соль подносите? За какие такие заслуги?
- Да нет! - закричали ребята.- Тебе будет особо. А это раненому коню. От Фильки. Помирить мы их хотим.
- Ну что ж, - сказал Панкрат, - не только человеку извинение требуется. Сейчас я вам коня представлю в натуре.
Объяснение:
Как изображен Филька.
Как показаны дети.
Как описан пейзаж.
