написать конспект "Образ Печорина в оценке русских критиков" (Белинский,Добролюбов,Писарев). Вывод - чья точка зрения из критиков мне ближе ТОЛЬКО НАПИШИТЕ НОРМАЛЬНО, А НЕ ХЕРНЮ ИЗ ИНЕТА ВСТАВЛЯЙТЕ.HELP!

Могущество непечатного слова деревня наша находится в живописном местечке средней полосы страны. вокруг лес, речка, озерцо и чистый воздух. старожилы помнят, как в старые времена приезжали в наши края художники с целью запечатлеть природу для последующих поколений, пока те еще не испортили её благами цивилизации. и сейчас приезжают, но только не художники-живописцы, а городские, - простые городские обыватели. приезжают не с целью создать творение живописи, а с целью, как бы сказать помягче, - расслабиться и отдохнуть на лоне природы, залить в себя избыточное количество всевозможного алкоголя, чем-нибудь его заесть и свалиться поспать на бренную землю. деревенские по началу возмущались непристойным поведением городских. но потом стали извлекать выгоды из такого положения. выгоды заключались в продаже отдыхающим самогона, сала, зелени, овощей, фруктов и других кушаний, которые было жалко выбросить, а собаки не ели. дед тромфимчук даже стал сдавать в аренду свою лодку, прося за услугу три пачки заграничных папирос. деревня немного ожила… но одно обстоятельство сильно огорчало местных жителей. дело в том, что городские повадились мыть свои машины аккурат возле озера. на это можно было бы не обращать никакого внимания, но по чистой водяной глади начали плавать маслянистые пятна, а рыба стала попахивать бензином. да и самим не приятно, когда природу загаживают. городских сначала просили по-хорошему. уговаривали, объясняли. но уговоры и просьбы на них не действовали. каждый из отдыхающих считал своим долгом вымыть свою машинку у озера. причем мыли в одном и том же месте, где был подходящий подъезд к берегу. местные стали применять и силовые методы уговоров, но и это не оправдало ожиданий, наоборот, привлекло в деревню толпы милиционеров, следователей и повысило активность местного участкового. кроме того, сами блюстители порядка стали отмывать городскую грязь в деревенском озере. положение деревенских казалось безвыходным. но нет, вскоре был найден гуманный способ спасения экологической ситуации. в один прекрасный выходной день самодовольный и уверенный в себе городской житель подъехал к озеру с целью помыть свою иномарку. начал мытьё, краем глаза видит, что с пригорка к нему спускаются несколько местных жителей. жители не бранятся, не ругаются, как это было прежде, а смеются, улыбаются и тычут в него пальцами. это сильно удивило и обескуражило горожанина. ещё сильней удивило его появление деда тромфимчука с фотоаппаратом. дед запечатлел процесс помывки автомобиля, самодовольного и уверенного водителя, а потом крупным планом заснял небольшую табличку, что весела возле импровизированной природной автомойки. сделав снимки, трофимчук рассмеялся, вслед за ним засмеялись остальные жители деревни. табличка появилась совсем недавно, но оказывала на местных магическое действие: - она превращала гнев и возмущение в смех. да, вместо того, что бы возмущаться поведением городских, деревенские стали над ними просто смеяться. так, что же было написано на сей табличке? давайте подойдём и прочитаем… ой! нет! автор, зная, что его рассказ читают женщины, дети, филологи, учителя языка и , просто затрудняется дословно передать написанный на табличке текст, поэтому решился опубликовать его вольный перевод, который лишь отдалённо передаёт смысл. вот, что получается: «здесь, человеки нетрадиционной сексуальной ориентацией, сразу после того, как их поиспользовали в неестественной форме с коловоротов, перфораторов, коленчатых валов, твердого абразива другие человеки нетрадиционной сексуальной ориентацией, подмывают свои (прилагательные, не переводятся) средства передвижения. примечание: средства передвижения сделаны из фекальных масс, покрытых другими естественными выделениями, наличие фекалий прямо пропорционально уверенному выражению лица обделенного умом.» перевод получился большим, хотя на табличке было написано меньше. но зато, мыть машины у озера городские перестали. и до сей поры не моют. вот она сила непечатного слова!

Священні книги народів світу упродовж тисячоліть спонукають людей до активної діяльності, пошуку власних життєвих шляхів.

Веди — одна з найдавніших книг світу, пам'ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень. Саме слово "веда" означає "священне знання".

У ті давні часи, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до образів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам'яткою релігійної культури, але й літератури.

У грецькій мові слово "бібліа" означає "книги". Але для багатьох поколінь різних народів це слово стало символом віри. Біблія — узагальнюючий збірник, до якого увійшли відібрані поколіннями й освячені церквою твори, що розкривають сутність релігійного вчення. Віруючі сприймають Біблію як єдиний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, різними мовами.

Історія створення тексту Біблії — це історія духовних пошуків людства. Назви двох частин Біблії, Старий і Новий Заповіти, пов'язані у християнстві з ученням про Ісуса Христа і відбивають складний розвиток християнської ідеї. Саме слово "заповіт" виникло під час перекладу Біблії з давньоєврейської мови на грецьку. В оригіналі слово, яке переклали як "заповіт", ближче за значенням до слів "договір", "угода" або "союз". І в основі іудаїзму — положення про "угоду"" між Богом і людиною, "народом божим": люди приймають заповіді Бога і чинять на землі його волю, а Бог за це охороняє і "рятує" людей. Поступово "угода" між богом і людьми втрачала риси рівноправності, перетворюючись на волевиявлення Бога, який встановлює норми людської поведінки своїми заповідями. Але в Старому Заповіті міститься вказівка, що Бог укладе "новий договір" із людьми. "Новий союз" мав будуватися не на рабській покірності, а на основі довіри Бога до людей і людей до Бога.

Авеста — священна книга зороастризму. Основна ідея цієї релігії — залежність світобудови від боротьби добра і зла, світла і пітьми, життя і смерті. Згідно з релігією зороастризму людина у цій боротьбі не іграшка в руках вищих сил, а особистість, яка має свободу вибору, здатна своєю активністю вплинути на поступ світової справедливості. Авеста написана однією з давньоіранських мов; учені не визначили точно, які племена або народи розмовляли цією мовою, тому найменували ту мову за назвою пам'ятки — "авестійською". Авеста складається з кількох частин. Найбільш давня з них — "Гати" — зібрання молитов. Автором цих текстів вважають засновника давньоіранської релігії Заратуштрі (або Зороастру, як називали його античні автори, в творах яких збереглися відомості про вірування давніх іранців). В усіх повчаннях гат ідеться про життя, побут, норми поведінки.

Коран — священна книга мусульман. Мусульманство, або іслам, одна з трьох, поруч із християнством і буддизмом, світових релігій.

Виникнення ісламу супроводжувалося появою священної книги — Корана, який, відповідно до мусульманського вчення, послав людям Аллах через ангела Гавриїла у формі одкровення пророку Мухаммеду, який і передав ці одкровення своїм одноплемінникам.

Коран — це збірка проповідей Мухаммеда, звернутих до язичників, які ще не прийняли ісламу. Складається Коран зі 114 розділів (сур), розташованих не за змістом чи хронологією, а за принципом зменшення розміру. У Корані немає систематичного викладення основ мусульманської релігії, тут подаються лише найважливіші положення, які вже значно пізніше склали у певну систему мусульманські богослови. Відповідно до вчення ісламу все існуюче в світі створене Аллахом і всі явища та події, які сталися і мають статися у Всесвіті аж до кінця світу і страшного суду, визначені ним і відбуваються за його волею. Мухаммед проголошував пророками багатьох персонажів і пророків Біблії та Євангелія. У Корані зустрічаються імена Адама і Ноя, Авраама і Йосипа, Мойсея та Ісуса Христа. Але сам Мухаммед ніби завершує весь цей ряд пророків, підноситься над усіма ними як останній і головний пророк.

МОЖЛИВО ТРОХИ БАГАТО