После удачной посадки я в первую очередь подумал о том,сколько интересного может поджидать меня здесь,на никем не заселенной планете.А эта планета,в свою очередь, была усеяна миниатюрными холмами,какими-то неизвестными человеку,почвами,которые сменяли друг друга каждые 200 метров.
Немного пройдясь и осмотревшись,я увидел нечто,что напоминало мне озеро,только заполненной какой-то неизведанное нам жидкостью,отнюдь не водой.После некоторых исследования я еще не раз наталкивался на подобное.Но не только это,здесь были и вулканы,и даже,следы от частых землетрясений,я сам был свидетелем одного из них.
Эта планета,за всю мою карьеру космонавта,была ,самой загадочной и после она получила название-нет,скорее имя- "Арканус".
Генрі Вордсворт Лонгфелло народився 27 лютого 1807 року в місті Портленд (штат Мен). У сім’ї було восьмеро дітей – чотири брати й чотири сестри. Батько митця, адвокат Стівен Лонгфелло, представляв Портленд у законодавчих зборах, згодом був обраний до Конгресу США. У батьківському домі панувала атмосфера мистецтва. З дитинства майбутній письменник дуже любив вивчати іноземні мови і читати книжки.
Лонгфелло навчався в коледжі Боудойн у м. Брансуїк (штат Мен). Виявивши виняткові здібності до лінгвістики (наука про мову), після закінчення коледжу поїхав до Європи для поглибленого вивчення сучасних мов. Ця подорож збагатила його духовно. У Європі він відчував себе більше американцем, аніж удома, сумуючи за рідним краєм. Пізніше, на схилі літ, Лонгфелло радив одній молодій жінці, котра збиралася до Європи: «Тільки не загубіть батьківщину. Життя – це не тільки собори, руїни замків та інші декорації Старого Світу».
Після повернення до США Лонгфелло викладав мови в коледжі Боудойн, а 1834 року його запросили на посаду професора в Гарвардський університет, де близько двадцяти років він читав лекції з літератури, писав статті, укладав підручники з європейських мов і перекладав. Завдяки йому американські читачі змогли познайомитися з багатьма художніми творами Європи. Наприкінці 1870-х років він видав найповнішу в США збірку перекладів «Поезія всіх країн», що налічує 30 томів.
Лонгфелло став одним із найосвіченіших людей свого часу. Його невипадково називають не тільки письменником, але і науковцем, і поліглотом, бо він оволодів дванадцятьма європейськими мовами, у тому числі давньогрецькою і латиною. Був ерудитом у багатьох галузях, особливо у мистецтві. Письменника обрали членом російської Академії наук, іспанської Королівської Академії та інших наукових товариств світу.
Ще в студентські роки у Лонгфелло виник задум створення великої поеми, яка б розповідала про становлення Америки та її корінне населення – північноамериканських індіанців. Багато років він вивчав індіанський фольклор, міфи, легенди, історичні факти, що склали основу його твору. «Пісня про Гайавату», видана 1855 року, відкрила європейцям Америку. У поемі утверджується самобутність історії та культури американського континенту, лунає заклик до миру, єдності, перетворення природи й світу на розумних засадах.
У 1882 році американська публіка широко відзначала 75-річний ювілей Лонгфелло. А через кілька тижнів, 24 березня 1882 року, він помер, залишивши по собі велику й різноманітну спадщину − вірші, романи, поеми, наукові твори, підручники для студентів. Лонгфелло шанують і в сучасній Америці як великого науковця, перекладача і національного поета, співця миру і єдності всіх людей на землі. Але і в Європі ще за життя митця високо оцінили його діяльність. 1851 року він отримав медаль від короля Німеччини – кайзера Вільгельма I за розвиток миру на Землі. 1878 року його приймала в Англії сама королева Вікторія.
Для нас Лонгфелло є великим патріотом своєї країни і «громадянином світу», котрий прокладав мости духовного єднання між різними країнами своїм художнім словом.
