Глибина почуттів зумовлює наявність недостатньо забарвлених засобів художньої виразності, єдиний всеохоплюючий душевний стан – одноманітність ритму. Поет використовує епітети («жовті дощі», «літо вогняне»), метафору («Як чеканням ти своїм Вберегла мене»), анафору (повторення початку строфи «Ти чекай…»). До кожного епітету можна зробити асоціацію, наприклад до «жовті дощі» асоціація з вигоранням і зіпсуванням надії. «літо вогняне» каже, що саме в літку розпочалася найстрашніша і витрат на частина війни.
