По моему мнению отделить реальность от фантазии в данном произведении не представляется возможным. Например, реальными модно назвать - колядки, заседания у Солохи (но там же был сам Чёрт?), посещение Вакулой Оксаны и Пасюка и т.д. Но на самом деле в конце мы видим, что Оксана всё же получает свои черевички, которые носит сама царица. Поэтому нереальные события (ношение Черта за спиной, поездка на нём в Санкт-Петербург и встреча с царицей там, её подарок Вакуле) так же нельзя точно назвать реальными.
Я считаю, что автор предлагает нам самим решить - было это или не было. И вся линия повествования - как наборный браслет из разных резиночек, одни из которых - фантазия, а другие - реальность. А решать, что есть что - читателю.
Объяснение:
Вдача Андрія: «Андрій, мав живішу і трохи тоншу вдачу».
Характер: «А ще він був меткіший од свого брата; частіше верховодив у найнебезпечніших витівках і не раз завдяки своєму спритному розумові відкручувався від кари»; «Він не знав, що то значить обмірковувати, зважувати чи заздалегідь міряти свої й чужі сили».
Ставлення до науки: «Він був беручкіший до науки й опановував її легше, ніж тяжкі, дужі натури».
Гарний вояка: «Андрій увесь занурився в чарівну музику шабель і куль».
Поведінка під час розплати: «…видко було, як тихо ворушилися уста його і як він вимовив чиєсь ім'я; але не було то ім'я вітчизни, чи матері, чи брата — то було ймення красуні-польки.
