Відповідь:
Нора пішла з дому.
Минув рік.
Її чоловік (ім'я забула) прокидається від схлипів. Наймолодшпа дитина знову плаче, тулиться до нього, запитує, де ж мати. Він стискає кулаки і з презирством думає, яка ж Нора легковажна і що в нї, мабуть, вже нова родина. Він втішає доньку і просить її ще трохи почекати.
"Зрозуміє, коли виросте. Вони для неї не більше, ніж ляльки", - думає він.
***
Нора сидить у парку, ранковий прохолодний вітер грає її волоссям, лоскоче шкіру. Вона не посміхається, вже рік не посміхається, Нора тужить чомусь, щось в її новому, безтурботному житті не так. Вона одинока. Вона не шкодує, що пішла від чоловіка, проте їй боляче, адже Нора так і не знайшла нікого, хто міг би її зрозуміти. Раптом на її плече сідає маленька пташка, весело щебече, заграє до неї. Жінка кидає їй скибку хліба, в решті-решт, не витримує та посміхається. А далі чує голос.
- Добридень. Птахи - щасливі створіння, чи не так? Вони вільні, для їх крил немає перешкод, приземлені турботи їм не відомі.
Нора оглядається. Чорнявий, високий чоловік з густими бровами й карими очима.
- Так... О, так, я згідна, - здивовано промовляє жінка.
- Вільям.
- Нора, - тихо каже вона, а Вільям підходить, сміливо бере її руку в свою та цілує.
Пояснення:
Більш схоже на епілог, але, думаю, добре буде))
Не смотря на краткость произведения, у меня ушло 3 дня на его прочтение. Возникало какое-то внутреннее сопротивление и желание отложить книгу в сторону. Слог у Хемингуэя сложный и не каждому под силу читать его на одном дыхании. Местами было скучно и нудно.
Однако, проанализировав этот рассказ, можно сказать, что эта некая метафора. Старик, выходящий в море 85 дней подряд и каждый раз оставаясь без улова, не опускал руки и продолжал верить в свою удачу. Не смотря на трудности, он шел к своей мечте, снова и снова выходя в море на своей лодке. У каждого из нас есть своя мечта и порой, потерпев неудачу несколько раз, мы отказываемся от нее. "Старик" же учит быть сильными, продолжать идти к своей цели, собрав всю силу воли в кулак. Хотя с другой стороны, мечта сбывается тогда, когда она уже и не мечта вовсе. Так и тут старик, как мне показалось за зря убил рыбу, о которой так долго мечтал. И вообще непонятно, было это на самом деле или ему эта борьба привиделась.
