Рассказ о любом герои из алых парусов

Новела „Некультурна” – своєрідний твір, бо емансипованість головної героїні є природньою, до певної міри вродженою. До речі, така гуцулка справді існувала. Ольга Кобилянська часто розмовляла з нею під час своїх прогулянок. Гуцули... Цей вільнолюбний народ, чий гордий дух вихований на вершинах гір, спрямованих до безмежного піднебесся, а його краса як зовнішня, фізична, так і внутрішня, душевна, викохана в мальовничій барвистості глибоких пралісів, мислиться як органічна складова самої природи, зливаючись та розчиняючись у ній, становить з нею одне ціле... Гуцулка Параска... Кожен епізод з її життя, про який дізнаємося з її розповіді, наскрізь відчуттям, а відтак і сприйняттям того, що все у світі наперед визначено. Усе, що відбувається з Параскою, що довелося їй пережити за своє життя, сталося тому, що так мало статися, за її словами: „така вже була воля Божа...” Ця глибока філософія життя сповнює її гармонійним спокоєм, надає гуцулці відчуття щастя. Але аналіз образу не може бути поверховий, коли йдеться про цілісну особистість, про „дитя природи”, про „некультурну”, яка перевершила своєю самодостатністю сотні „культурних”.

Ялюблю читать. мои самые любимые книги об , искусстве. так же я люблю читать классическую . когда я беру в руки книгу, то забываю обо всем на свете. в мыслях я часто ставлю себя на место героев. как бы я поступила в данной ситуации? я представляю себе 18 века, путешествия на старинных судах. а иногда я ставлю себя на место автора. особенно это касается трагических финалов. я бы наверное написала бы по-другому, чтобы конец был счастливый. чтение доставляет мне огромное удовольствие. ведь без книг жить просто невозможно. невозможно быть грамотным и образованным. с книг я расширяю свою эрудицию и свой кругозор. ведь россия всегда была самой читающей страной в мире. книга - самый лучший друг человека! ну в общем что-то в таком роде. может мои мысли навеют на вас еще какие-то предложения, что-то может уберете.