Тема твору: зображення важкого життя військовополоненого
Мета твору: людина за будь-яких обставин повинна залишатися Людиною
Ідея твору: осуд війни, бо вона приносить горе, заклик перед будь-якими обставинами залишатися людиною, утвердження співчуття та прощення
Жанр: новела
Будова твору
Зачин. Новела "Гер переможений" спонукає до роздумів. Добра людина завжди залишає слід у серцях чи спогадах про себе
Основна частина. Як сонце зігрівало осінню ранкову землю, так надія на зустріч з родиною зігрівала серце полоненого. Хворий та змучений Фрідріх намагався прикрасити сірі будні. Він з радістю посадив та обгородив грядку
Кінцівка. Велика квітка серед перших сніжинок навдивовижу героїні стала нагородою за його старання, згадкою про Фрідріха. Адже кожна справа з добрими намірами залишає відгомін у людських серцях
Композиція новели
Експозиція: полонені німці зводять квартал
Зав’язка: навесні німець Фрідріх садить грядку
Розвиток дії: місто не сердилося на німців, Фрідріх показує дітям фотографію своїх дітей, ставлення німця до дітей, жінок-вдів, та їхнє до полоненого, під осінь Фрідріх смертельно занедужав
Кульмінація: розуміючи безвихідність ситуації, зневірений та хворий Фрідріх покінчив життя самогубством
Розвязка: розцвіла квітка-нагідка біля хреста на його грядці, під час ремонту мешканці будинку знаходять фотографію дітей Фрідріха – пам'ять про полоненого німця, уявне запитання дітей про батька
План
1 Полонені німці зводять квартал
2 Фрідріх посіяв на грядці квіти
3 Важка праця полонених
4 Місто не сердилось на німців
5 Двоє дівчаток на фотокартці
6 Під осінь Фрідріх занедужав
7 Прикраси зі шматочків цегли
8 Самогубство Фрідріха
9 Розквітла нагідка біля хреста
10 Фотокартка через півстоліття
Художні деталі новели
Квітка на клумбі — всеперемагаюча сила добра
Хрест — крах надій і сподівань, смуток за змарнованим життям
Дочки в білих сукенках на фотографії — спомин та смуток за мирним життям
Міцні будинки — дух до будівництва, а не до руйнування, який закладений у людині
Сонце і квіти на будинках — намагання зробити приємне
Речі для полонених — милосердя та прощення
Цигарка охоронця для полонених — співчуття та людяність
Объяснение:
Пьеса «Гроза», которая была написана Островским в 1859 году, одна из самых популярных у автора. Такой успех произведения совсем неудивителен. В драме был описан совершенно новый женский образ, который отличался силой и глубиной. Героиня словно бы олицетворяла собой протест против душного и затхлого мира, где царствовал патриархальный уклад, по законам которого жила практически вся тогдашняя Русь. На самом деле, вряд ли поступки Катерины можно назвать сознательным протестом. Все дело в том, что «темное царство» (как называл это мир Добролюбов) любое движение души рассматривает в качестве брошенного вызова. Силы оказались неравны, и в итоге все кончилось самоубийством главной героини. Но смерть в пьесе стало началом бессмертия Катерины. Пьеса, как и 150 лет, вызывает живой отклик у читателей, и одним из самых обсуждаемых остается вопрос – был ли иной путь у Катерины?
Если проанализировать ситуацию, в которой оказалась героиня, то можно рассмотреть сразу несколько путей выхода из нее.
Путь, о котором мечтала сама Катерина, связан с ее любимым – Борисом. Для нее такой выход из ситуации был бы просто сказкой. Но из Бориса вышел плохой принц, и эта сказка не сбылась – слишком слабохарактерным и эгоистичным оказался ее избранник. В Сибирь он уезжает без нее, что окончательно сломило Катерину.
Еще один вариант - это уйти от Тихона. Данный путь кажется вполне естественным людям современным, но в те времена получение развода сопровождалось большим количеством бюрократических издержек, и Катерине пришлось бы перенести все возможные унижения. Этот процесс занял бы весьма долгий срок. Кроме того, этим поступком она окончательно бы обесчестила собственное имя и взяла бы на душу большой грех, так как тогда браки действительно заключались перед Богом.
Для нее мог бы стать религиозный путь. Она стала бы монахиней и посвятила бы себя и всю свою жизнь Богу, с которым были связаны все счастливые моменты детства. Но замужнюю женщину никогда бы не взяли в монастырь. Если бы узнали, что она замужем, то обязательно вернули бы супругу.
Четвертый вариант - это путь, при котором все оставалось бы, как было. Она также бы жила с Тихоном и свекровью, выслушивая каждодневные оскорбления и упреки от последней. Но в этом случае свободолюбивая и чувствительная Катерина просто бы в скором времени сошла бы с ума, тем более при отсутствии поддержки слабохарактерного мужа.
Итак, рассмотрев все возможные варианты, можно сделать вывод, что смерть Катерины была закономерна, и она являлась для девушки единственно возможным выходом. Но это решение говорит, скорее не о слабости, а о силе ее личности. Она не стала искать компромиссов с окружающим миром и со своей совестью, а поступила так, как подсказывало ее сердце.
