Объяснение:
1.В.М.Шушкин "Критики"
2. Воспитанность. Нужно уметь принимать чужую точку зрения и не обращать внимание на мелочи как делают герои произведения.
3.Кино, полдень. Дедушка с внуком идут в кино и дедушка постоянно им недоволен, он злится и не хочет слушать внука. Дома они застают гостей: сестру Петькиной матери с мужем. Все смотрят телевизор, где показывают какую-то деревенскую картину.Автор называет героев Критиками, так как они не мирятся с мнением родных и стоят на своём.
4."Петька уходит учить уроки, а дед остаётся со взрослыми. Посмотрев фильм пять минут, дед заявляет, что «так не бывает». Деду не нравится плотник в картине, а себя он считает специалистом в этой области, так как плотничал всю жизнь. Петькина тётя говорит, что детали не важны, дед, напротив, находит их важными. Родители Петьки вместе с гостями не воспринимают его всерьёз и отправляют к внуку делать уроки. Дед воспринимает это как личное оскорбление." Меня поразили глупость и тщеславие, столь взрослого человека.
5. Больше всего мне понравились тётя Петьки, так как она пыталась вращщщумить героев и научить их вести себя хорошо.
6. Произведение научил меня считаться с мнением окружающих. После прочтения произведения я задумалась о том, как мыслят другие и о том, что все по разному могут ответить даже на самый простой вопрос, и пусть я не пойму их, но я должна знать что такое мнение существует и принимать его во внимание.
7. Читай, а не списывай, дурашка-ᄒᴥᄒ-
"Камінний хрест" — єдиний твір Стефаника, присвячений темі еміграції. У багатьох своїх новелах В. Стефаник використовує не вигадані, а справжні події. Не стала винятком і новела "Камінний хрест". Односелець письменника, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест. В. Стефаник розуміє, що надії селян марні, знає, що їх чекає в далеких краях. Своїм твором він намагається розповісти, донести до людей, що то за марево — еміграційне щастя. З іншого боку, він розуміє двояке становище цих бідних людей, співчуває їм, жаліє їх. Вразливе на людське горе, Стефаникове серце плаче кривавими слізьми болю за селян і виплескує свій гнів у новелі "Камінний хрест".
Після десятирічного перебування у війську Іван повернувся додому. Батьків не застав — вони померли, залишивши у спадок хатину і горба, "щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле". На нього витратив Дідух молодечу силу, на ньому скалічився, постарів і став господарем. Не багатієм, але свій шматок хліба мав. А тепер, на старість літ, Дідух добровільно кидає господарство. Пройнятий страшною тугою, Дідух почуває себе як камінь, що хвиля викинула на берег. Та й весь він наче закам'янів. Дивиться отупіло перед себе і нікого не бачить.
Причина цієї туги зрозуміла: це любов до рідної землі і вимушена розлука з нею. Селяни розраджують його, але вони не в змозі зруйнувати тієї страшної туги. Дідух ставить хрест на своєму политому кривавим потом полі, і цим він ніби заживо себе ховає. Тільки після обіцянки людей доглядати хрест йому стає трохи легше. Найважливіше — це добра згадка про чоловіка, пам'ять про нього в людей.
