очень

Как Пушкин объясняет причину хандры Онегина

Объяснение:

Дитинство — весела і щаслива пора. Адже в дитинстві найменші події здаються значними і великими пригодами. Так відбувається і в повісті В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», яку я прочитав з великим задоволенням.

Це яскрава і цікава оповідь про пригоди двох товаришів під час літніх канікул. Герої твору Іван Рень та Павлуша Завгородній ніколи не скаржилися на те, що їм нудно. У них ніколи не виникало питання про те, куди себе подіти і куди прикласти свої сили. Хлопчаки постійно щось вигадували і не сиділи на місці. Їхні голови напружено працювали над тим, яку б ще цікаву «штуку утнути», і «штуки» ці виходили у них занадто добре.

Наприклад, взяти хоча б намір товаришів прокласти у селі лінію метро і зробити декілька станцій з цікавими назвами: «Крива груша», «Клуня» тощо. І це була не лише мрія, бо енергійні винахідники, не відкладаючи, узялися копати тунель, який проліг під свинарником. Але хлопці чогось не врахували і стеля тунелю не витримала п’ятипудової плямистої свині на прізвисько Манюня. Вона з тріском провалилася у вириту товаришами яму. Ця невдача примусила друзів на деякий час забути про свої витівки, але зовсім ненадовго.

Потім Ява (Іван) та Павлуша вирішили влаштувати бій биків і стати тореадорами. Кандидатуру колгоспного бугая хлопці відкинули одразу, адже його боявся навіть зоотехнік. Ще один кандидат, цап Жора, був для товаришів несерйозним суперником. Врешті-решт тореадори зупинили свій вибір на корові з дивним ім’ям Контрибуція. Та дарма, що Ява і Павлуша махали перед очами корови червоним килимком, що тягали її за вуха і штовхали — Контрибуція ніяк не хотіла ставати до бою. Тоді Ява розлютився і боляче вдарив корову по губі. Тут і почалася справжня корида: ображена корова миттєво відреагувала і невезучий тореадор опинився високо над землею. А за мить товариші щодуху тікали від Контрибуції, доки не забігли у болото, де й чекали, доки розлючена тварина не заспокоїться.

Та дозвілля непосидючих друзів обмежувалося не тільки клопотом для дорослих та їхніми витівками. Ява та Павлуша були сміливими і добрими хлопчиками. Наприклад, коли друзі почули, як у колодязі скиглить цуценя, вони одразу ж кинулися його рятувати.Я зрозуміла щотреба допомагати усім хто потребує до Подробнее - на -

Веселое расставание с зимой, озаренное радостным ожиданием близкого тепла, весеннего перерождения природы русский люд отмечал празднованием масленицы.

Можно с уверенностью назвать масленицу самым веселым, народным и сытным праздником, длящимся аж неделю.

Масленица — древнейший русский народный праздник, перешедший в настоящее время из дохристианских времен, сохранившись и после крещения Руси. Масленица была принята церковью как собственный религиозный праздник, получив название Сырной недели. Однако сути масленицы это не изменило. Масленица приходится на неделю, предстоящую Великому посту. По данной причине в это время люди отдыхали перед тяжелым и длительным Великим постом. Масленица всегда праздновалась с очень обильными застольями. Во время празднования масленицы было принято кушать много. Бытовало мнение людей, что тот, кто масленицу встретит в грусти, скуке так и проведет весь год до следующих проводов зимы. Неудержимое масленичное поедание всяческих яств и веселье являли собой предвестие благосостояния и успеха в домашних и деловых начинаниях. Блины, необходимый «спутник» масленицы, символизировали солнце. Проходило время, менялась жизнь, с Крещением Руси появились новые праздники, но масленица продолжала отмечаться. Масленицу встречали с той же неудержимой радостью, что и в древнеславянские века.