Предметом исследования выступает философская притча А. де Сент-Экзюпери «Маленький принц», интерпретируемая с трех значимых позиций: детства, гламурного социального и символизма. Перечисленное имеет глобальный характер не только ввиду всеохватности феноменов, но и вследствие трансформаций, которым они подвергаются в современности. «Маленький принц» художественно являет онтологию мира детства в его чистоте и непосредственности, показывая активную жизнь ребенка и его инклюзивность как включенность в бытие. Именно через детскую оптику демонстрируются пороки мира взрослых и трансформация их жизни, подверженной манипулятивным практикам гламурной идеологии, являя собой странствующую странность. Преодоление лакун интеллектуального и имморализма мерцающего бытийствующего возможно посредством интерпретации символического как возрождения жизни духа и интеллекта. Обозначенная проблематика рассматривается в форме нарративного дескрипта с использованием диалектического, интерпретационного и феноменологического методов, принципа интенционального анализа раскрыть специфику небольшого произведения, написанного для детей, но обращенного к взрослым. Анализ небольшого произведения французского летчика раскрыл дар автора, пронесшего через всю жизнь «кристалл детства», благодаря которому он великолепно художественно описал природу мира ребенка, высветил вечные пороки взрослых и зашифровал послания будущим поколениям в символизме.Положения и выводы исследования можно использовать при дальнейшем исследовании творчества А. де Сент-Экзюпери и интерпретации его художественных текстов, а также критики современного социокультурного подверженного идеологии гламура, и его анализа через призму литературных произведений.
Правильная ссылка на статью: Яковлева Е.Л. — Интерпретируя «Маленького принца» Антуана де Сент-Экзюпери в контексте гламурного социального, или небольшая трилогия о глобальном // Культура и искусство. – 2017. – № 2. – С. 35 - 60. DOI: 10.7256/2454-0625.2017.2.18380 URL: https://nbpublish.com/library_read_article.php?id=18380
Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти.
Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку — навіщо такого лінивого виростили, що з ним буде, як їх не стане. Мати відповідала, що на все воля Божа.
Якось Павлусь уночі розвередувався — захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве ви Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її. За нею й батько пішов.
А Павлусеві все одно добре. Стали за ним доглядати наймит і наймичка, що їх господиня колись. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти.
Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили по Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине.
Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили взяти його на дрючок та й укинути Павлові у вікно заради жарту. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як посипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павло сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав.
Щастя не залишало Павлуся. Знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.
Объяснение:
Как-то так)
