Роман «Портрет Доріана Грея» яскраво описує психологічні особливості, характери та моральні цінності героїв. Ні для кого не секрет, що на самому початку книги відібрані афоризми, які не є суперечливими. На першу думку там все ясно і чітко, з ними можна погоджуватись або ні, але Оскар Уайльд вміло підводить до того, що кожен афоризм можна трактувати тільки так, а не інакше.
Оскар Уайльд піднімає дуже високі і невирішені питання людства: хто є людина? що вона повинна зробити протягом життя? чим керуватись?. Кожен герой цього роману відображає особистості реальних людей. Це тонке знання психології та природи людської душі. Піднімаючи подібні питання в романі можна знайти відповіді.
Філософсько-естетичними та моральними проблемами в романі є те, що майже кожен з героїв грає негативну роль, рівень егоїзму завжди призводить до втрати власної особистості, без якої людина – ніщо. В цьому контексті кожен повинен пам’ятати, що у кожного із нас є якась певна місія. Можливо ми про неї ще не знаємо, але ми народжені не просто так і «підкидувати цукерки» власному егоїзму не зіграє на користь. Так само, що замість того, щоб підбурювати інших на певні вчинки, як це робив лорд Генрі, краще самостійно будувати своє життя і не бути ляльководом і «хазяїном» чужих доль.
Объяснение:
пересмотром в Туле или Сестербеке, не могут ли наши мастера сего превзойти, чтобы англичане над русскими не предвозвышались». «Сиди, — говорит, — здесь до самого Петербурга вроде пубеля, — ты мне за всех ответишь» . «А Платов им вместо ответа показал кулак — такой страшный, бугровый и весь изрубленный, кое-как сросся — и, погрозивши, говорит: Вот вам тугамент!» «…выбежал на подъезд, словил левшу за волосы и начал туда-сюда трепать так, что клочья полетели». «Платов ему сто рублей дал и говорит: Прости меня, братец, что я тебя за волосья отодрал». Николай Павлович «Государь Николай Павлович был в своих русских людях очень уверенный». «…Я на своих надеюсь, что они никого не хуже. Они моего слова не проронят и что-нибудь сделают». «Я знаю, что мои меня не могут обманывать. Тут что-нибудь сверх понятия сделано». «…Государь и тут своей веры не потерял; а только сказал: Привести сейчас ко мне сюда этого оружейника». «— Видите, я лучше всех знал, что мои русские меня не обманут. Глядите , ведь они, шельмы, аглицкую блоху на подковы подковали! »
