В произведении Виктора Астафьева «Конь с розовой гривой» рассказывается о некоторых моментах из жизни маленького мальчика. Однажды бабушка отправит его в лес собирать ягоду — землянику, пообещав отблагодарить за это чудесным пряником, который сделан в виде коня с розовой гривой. Главный герой, учитывая его полуголодное детство, только и мечтал о такой радости. Поэтому он быстро собрался и отправился за ягодой со своими друзьями . Увы, попав под влияние товарищей, главный герой съел всю собранную им землянику. И для того, чтобы не быть наказанным бабушкой и не лишиться этого самого желанного коня с розовой гривой, мальчик принимает некрасивое решение – обмануть бабушку. Для этого он засыпает корзину травой, присыпав сверху ягодой. Промучившись ночью угрызениями совести, главный герой понимает, что надо признаться во всём бабушке, но не успевает – она уезжает в город.
У давньогрецькій міфології Пігмаліон — легендарний цар Кіпру, який цурався жінок і жив самотньо. У своїй самоті він зробив статую прекрасної жінки і закохався в неї. Пігмаліон звернувся з благанням до Афродіти, щоб вона оживила його творіння. Зворушена такою любов'ю, богиня виконала прохання. Галатея,яка ожила стала дружиною Пігмаліона і народила йому дочку.
Відштовхуючись від відомого міфу, Б. Шоу створює полемічно загострену п'єсу, в основі сюжету якої — парадоксальне, іронічне переосмислення давньогрецької історії про Пігмаліона і Галатею і про велику силу їхнього кохання.
