На світі є книга , яка вважається однією з найдавніших у світі. Її називають Книгою Книг.Писати її почали ще кілька тисяч років тому.Це Біблія , священна книга християнської релігіі.Перша книга Біблії називається "Книгою Буття". Там розказано про створення світу , про рай , про Адама і Єву.Біблія ділиться на Старий і Новий Заповіти. Ветхій в основному розповідає про історію єврейського народу , там описано багато жорстокостей і різних гидот , тому його читають мало. Він вважається священною книгою для релігії іудаїзму також.В Біблії викладені моральні закони , принципи, за якими корисно жити людям . У Старому Завіті це десять заповідей : не вкради , що не убий , шануй батька свого та матір свою ,не чини перелюбу. Багато важливі речі і закони моралі розказані в Новому Завіті. Моєю улюбленою легендою є притча "Про Вавилонську вежу" Багато людей жило на землі. Всі говорили однією мовою, І задумали вони побудувати високу, аж до неба, башту, щоб прославити себе. Бог, побачивши, що люди заради гордині своєї взялися за не-і угодну йому справу, зробив так, що будівельники стали розмовляти різними мовами, не розуміючи один одного. Довелося їм покинути будову й розбрестися в різні боки. Башта з часом розвалилася, а місто назвали Вавилоном, тобто «змішанням".
Я больше никому не верю!
Ведь все равно все фикция, обман.
Души своей я не открою двери,
Там накопилось слишком много ран.
Я больше не позволю сердцу -
Любить, страдать, привязываться, ждать.
Там не осталось вовсе места,
Его нет смысла даже там искать.
Я все за "чистую монету" -
Любезности, улыбки, похвалу.
Я душу открывала человеку,
Очередную получая рану.
Я поняла улыбка - маскировка,
За ней удобно истину скрывать.
Такая нужная уловка,
Чтоб правдой никого не обижать.
Ах, сколько я жалела раз,
Что искренна была не с теми.
Не сразу догадалась, кто предаст,
А кто со мной последнее разделит.
Я больше ни кому не верю!
Я слишком через многое
Теперь мои закрыты двери,
И в мою душу тишина вошла.
