напишите по тексту сочинение одну стр 1 Сформулируйте и напишите проблему, которую автор поднимает в тексте. Объясните, в чем её актуальность. 2. Сформулируйте и напишите свою точку зрения относительно проблемы, поднимаемой автором. 4 Аргументируйте свою точку зрения с опорой на жизненный опыт, литературные

Судьба переменчива. Даже если сейчас вы в трудном положении, если все плохо, не надо портить другим настроение и сердиться за то, что кому-то хорошо и весело. Сразу оговорюсь: это не о соседях, которые горланят песни за стеной в четыре утра. Они действительно причиняют вред. Нарушают границы. А бывает просто чужой праздник. Все такие весёлые, радостные, нарядные, все смеются и улыбаются, несут подарки… А ты стоишь грустный и бедный на обочине жизни. Или вообще на мосту. И думаешь, что неплохо бы с этого моста прыгнуть. Или ещё что-то безнадежное думаешь… … Не знаю, о чем думал бедно одетый старичок, который сматывал удочку. Он с моста ловил рыбку; с утра стоял. Ничего не поймал, не повезло. Не удалась рыбалка. А рядом со старичком сидела пегая собачка, тоже ждала улова. Но ничего не поймал старенький рыбак. А тут ещё по мосту идёт свадьба! Шумная деревенская свадьба; все идут и громко разговаривают, поют и смеются. Всю рыбу распугают! Им-то весело, а старичку грустно. Ничего он не поймал. Надо уходить вместе с собачкой, нести удочку и пустое ведёрко. Плохое настроение. Но вот свадебное шествие поравнялось со старичком. И он разулыбался во все морщинистое лицо. Снял тюбетейку и помахал в воздухе. И радостно поздравил молодых, от всей души! А собачка звонко залаяла и встала на задние ножки. Ну и что, что рыбалка не удалась? Зато у людей радость и надо поздравить. Порадоваться чужому счастью. Старичка поблагодарили и позвали с собой; вежливо и ласково. И через полчаса старичок и собачка ели шашлык вместе со всеми в открытом кафе на берегу. Шашлык, ребрышки, эчпочмаки - треугольные пирожки, беляши и разные вкусности. Играла музыка, все танцевали и веселились. Добродушный рыбак был совершенно счастлив, его даже танцевать приглашали, но он не шёл, только подпевал про седую ночь. А собачка на глазах пополнела, как шарик. Жизнь переменчива. Сейчас стоишь на мосту с пустым ведром; пора сматывать удочки. Ничего хорошего уже не будет… Но тут появляются другие люди, начинается праздник, появляется возможность и шанс. Главное, не озлобляться и не сердиться на тех, у кого все хорошо. Надо суметь порадоваться за них и поздравить, если надо. И тогда все может перемениться к лучшему. Я это часто наблюдаю. Кто умеет радоваться чужому счастью и поздравлять с праздником, тот тоже получит что-то хорошее. Кусочек счастья, как кусок праздничного торта; почему бы и нет? Счастья хватит на всех. Главное - ему порадоваться, даже если грустно. И оно обратит на нас внимание

Глупая сосна и
Молодой,умный дуб
Однажды поспорила Сосна с Дубом, кто умнее. Судить должна была Береза,она должна была задавать вопросы-загадки Дубу и Сосне,и вот прозвучал первый вопрос-загадка:
-Летом серый,зимой белый.Кто это?
Сколько не мучилась Сосна ответить не смогла, зато Дуб ответил:
- Ха! Это-же просто! Это заяц.
Он оказался прав, и вот Берёза произнесла следующий вопрос:
-Зимой и летом одним цветом.Кто это?
-Ясно, это заяц!-ответила Сосна
-Да?!?-усмехнулся Дуб- нет это не заяц, это же наша красавица Ёлочка!
И тут Сосна заплакала, она была так разочарована она думала что если она высокая то она и умнее,но это оказалось не так и поэтому она сосна ещё больше вытянулась и навсегда замолчала навсегда.

Відповідь:

1. В

2. А

3. Б

4. А

5. В

6. А

7. А

8. В

9.Б

Що висміює і що прославляє Мольєр у комедії» Міщанин- шляхтич»?

Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими пороками: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його". А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Сміх викликає бажання головного героя комедії пана Журдсна вибитися у шляхтичі.

Пан Журден розбагатів на торгівлі тканинами. Цією ж справою займався і його батько. Його дружина, пані Журден, також дочка купця. Однак новобагатько соромиться свого походження і робить усе можливе, щоб навчитися хороших манер, здобути освіту і близько зійтися з представниками вищого світу.

Бажання стати шляхетним дворянином засліплює розум пана Журдена. Він наймає цілу купу учителів, намагається бути схожим на дворян в одязі, звичках, манерах.

Очманілий пан Журден не помічає, що оточуючі глузують, а іноді навіть і знущаються з нього. Кожний із чотирьох учителів переконує пана Журдена в необхідності вивчення саме його предмета. Недоброчесний учитель музики визнає, що Журден є тією людиною, гаманець якої може стати легкою здобиччю. "Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича — просто скарб для нас!" — стверджує він.

Уже з перших хвилин комедії Журден надзвичайно комічний. Він викликає лакеїв для того, щоб продемонструвати, що вони в нього є, і не знає, як з ними поводитися.

Пан Журден хоче одягатися так, як одягається "все вельможне панство". Костюм, химерний і недоладний, який пошив пану Журдену кравець, викликає в учителів улесливе схвалення, а в дружини та служниці — насмішки.

Зрештою, Журден непогана людина, чесний купець, але з дещо хибним уявленням про своє місце в житті.

Бажання стати шляхтичем позбавляє Журдена залишків здорового глузду: він не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта Ков'єль знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує "посвячення у муфтії". Журден стає, хоча й химерним, але шляхтичем.

Отже, Мольєр сміється і над людськими вадами, і над характерами, і над умовами, що ці характери виплекали. Коли ми дивимося або читаємо комедію "Міщанин-шляхтич", то не переймаємося тим, що Журден хотів стати аристократом, для нас це вже не актуально. Нас смішить показ прагнення людини удавати не того, ким він є насправді. Драматург стверджує, що людина повинна бути собою, виховувати в собі почуття гідності та ні перед ким не плазувати.

Пояснення: