ответ:Новела Д. Олдріджа «Останній дюйм» захоплює не тільки збігом досить дивовижних обставин, а й своїм великим внутрішнім драматизмом. Головний герой твору – досвідчений пілот, який через безробіття був вимушений взятися не за свою справу: йому доводиться спуститися на дно Червоного моря і провести підводні зйомки акул на замовлення телебачення, роблячи це з ризиком для життя.
У новелі автор намагається розкрити болісні і складні переживання героя, коли він, поранений морськими хижаками, знаходить останні сили для того, щоб за будь-яку ціну врятувати свого сина, якого узяв з собою і з яким планував найти спільну мову. Головним для Бена у цьому відрядженні було зламати стіну відчуження, яка відділяла його від рідної дитини, і подолати той «останній дюйм», щоб порозумітися з хлопчиком.
Син головного героя Бена – Деві – десятирічний хлопчик, батьки якого розлучилися, мати якого ним зовсім не цікавилася. Він жив з батьком, але той був постійно зайнятий і не мав часу спілкуватися з сином, був майже сторонньою, та, до того ж, різкою і небагатослівною людиною.
Прилетівши з батьком на пустинний берег Червоного моря, Деві дізнається, що про те, де знаходяться вони з батьком, нікому не відомо. Хлопчик і так гостро відчував самотність, та ще й непокоївся, що з ним може статися, якщо батько не повернеться з морської глибини.
І ось Бен, увесь поранений, виповз на берег. Деві зрозумів, що в такому стані Бену не вдасться підняти у небо літак і повернутися з сином додому. Хлопчик одразу забув про свої невеселі роздуми і примусив себе серйозно поставитися до того, що трапилося. Обличчя Деві сповнилося жаху, а від батькової крові на своїх руках він аж позеленів, його голос тремтів від хвилювання і сліз. Та Деві не здався.
Бен уперше побачив сина таким і зрозумів, що цей, майже чужий хлопчик, але при цьому й рідний син, «був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невгамовний характер».
Льотчик добре розумів, що він несе відповідальність за життя Деві. І якщо він загине, хлопчик залишиться один на пустому березі. І знайдуть його не скоро, адже ні одна жива душе не знає, куди вони полетіли. А може й зовсім не знайдуть.
Та хлопча знаходить в собі сили, щоб врятувати батька і врятуватися самому. Він допомагає Бену дістатися літака, сам підіймає його у повітря і завдяки порадам доводить літак до аеродрому. Самим важливим у цьому польоті був «останній дюйм», ті секунди, коли Деві треба було посадити літак так, щоб не розбитися. Для хлопчика це був «останній дюйм» на шляху для дорослішання, а для батька – «останній дюйм», подолавши який, вони з Деві стали по-справжньому рідними.
Объяснение: =)
Часто думаю, чому батьки не завжди розуміють дітей? Чому не чують, що кажуть їм діти? Можливо, вони думають, що діти — не зовсім люди, то можна з ними просто не рахуватися… Дешо з цих стосунків можна зрозуміти, прочитавши оповідання англійського письменника Джеймса Олдріджа «Останній дюйм».
Герої оповідання — льотчик Бен і його син Деві. Батько узяв сина із собою на далекий безлюдний берег знімати кіно про акул. Поступово ми дізнаємося про те, що батьки Деві не живуть разом, шо батько не знає, як виховувати дитину, не розуміє, про що з нею говорити. Хоча батько намагається якось піклуватися про сина, навіть наказує йому прикрити голову від сонця, але Бен не дбає про важливіші речі: він не думає про те, що буде з дитиною, якщо станеться якесь лихо, ніхто навіть не знає, куди саме полетіли батько й син. Також Бен не подбав і про те, чим буде харчуватися хлопчик, що він буде пити. Розмовляє він з Деві тоном наказу: затягни ремінь, не кидай у воду камінн’я, дай мені маску, не смій навіть ступати у воду… Важко таким чином завоювати прихильність будь-якої дитини, не тільки Деві.
Хлопчик Деві — тихий, вразливий. Жодного разу батько не чув від нього ні протесту, ні вияву непокори. Деві бачить чоловіка, якого має називати батьком, та не розуміє його. Можна тільки уявити собі, що думає дитина, яку залишили одну на березі, серед скель, морських хвиль, між небом і землею, де немає жодного дорослого. Деві думає про небезпеку, про те, шо буде з ним, якщо батько ніколи не випливе з морської глибини.
Виходить майже так, як уявляв собі Деві. Бен, поранений акулою-кішкою, не може вести літак. Наразивши на небезпеку себе, він не подумав про сина, який може залишитися сам-один на березі, якщо Бен від поранень помре. Як людина, яка завжди думала тільки про себе, Бен не може розраховувати на сина, адже він міг просто перелякатися, кинути батька напризволяще
Та незважаючи на страх, бо Деві переляканий батьковими ранами, хлопчик, який ніколи не керував літаком самостійно, виявляє все-таки більшу відповідальність, ніж батько.
