Шевченко використав у своєму творі усну народну творчість — народні символи (тополя), міфологічні метаморфози (перетворення дівчини на тополю), народні ворожіння. Подібне перетворення жінки на тополю злою свекрухою ми бачимо і в народній баладі «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси».
