Яке враження справив на вас Бріан де Буаґільбер? На яких рисах характеру цього героя наголошено в його портреті? Не с интернета

В романе «Война и мир» Л.Н.Толстой изобразил Отечественную войну 1812 года - три дня в Смоленске, Бородино, сдача и пожар Москвы, Тарутинский манёвр, партизанское движение. Главная цель писателя – показать героизм и патриотизм русского народа.  
Андрей Болконский чувствует патриотический настрой русских войск. «Солдаты отказываются от водки», считая, что «не такой нынче день!»  
Накануне Бородина, 25 августа, Пьер Безухов видит «работающих на поле сражения бородатых мужиков…» Один из солдат сказал, что «всем народом навалиться хотят, одно слово Москва. Один конец сделать хотят». Пьер «понял ту скрытую теплоту патриотизма, которая была во всех людях».  
Жители Смоленска бегут вместе с войсками: не хотят оставаться под властью французов. Купец Ферапонтов сам запалил свою лавку, чтобы не досталась врагу. Для княжны Марьи Болконской «невыносима сама мысль оставаться на милость французам». Семья Ростовых - лучшая часть дворянства - с народом. Поведение этой семьи противопоставлено «ложному» патриотизму аристократии. Они по настоянию дочери отдают последние подводы для раненых.  
Наполеон ждал ключи на Поклонной горе от жителей Москвы. А они оставили город.  
Л.Н.Толстой описывает возникновение партизанского движения – отрядов Денисова и Долохова – признак всенародного патриотического подъёма, признак общенародного характера войны 1812 года. Писатель образно называет это явление – «дубина народной войны поднялась и гвоздила французов, пока не погибло всё нашествие».  
Образ Кутузова писатель даёт как выразителя патриотических идей и настроений целой России. 

Ровена — знатна Саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов'язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.

Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем'я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, "щоб вижити в цьому жорсткому світі".

Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.