Основные черты характера главного героя лишь только дневной замолк?

Основа событий такова. в 1184 году к юго-восточной границе земли подступила большая орда половцев. навстречу им вышел великий князь киевский святослав всеволодович. на реке ореле, левом притоке днепра, святослав неожиданно напал на половцев, нанес им тяжелое поражение и взял в плен половецкого хана кобяка с сыновьями. игорь же не смог в это время присоединиться к святославу. он тяжело переживал свою неудачу: ему не удалось участвовать в победе, не удалось доказать своей преданности союзу князей. вот почему в следующем, 1185, году он, "не сдержав юности", двинулся в поход против половцев.окрыленный победой святослава, он ставит себе безумно смелую — собственными силами "поискать" старую тмутаракань, когда-то подвластную его деду олегу "гореславичу". он решается дойти до берегов черного моря, уже почти сто лет закрытого для руси половцами. высокое чувство воинской чести, раскаяние в своей прежней политике, преданность новой — — все это двигало им в походе. в этом черты особого трагизма похода игоря. подробности похода игоря освещены в летописях.игорь выехал из новгорода-северского во вторник, 23 апреля 1185 года. вместе с ним в поход выступили его сын владимир и племянник святослав ольгович. они поехали по направлению к дону. у реки донец игорь увидел солнечное затмение, что предвещало беду. застать половцев врасплох не удалось. игорю советовали либо идти быстрее, либо возвратиться, на что князь ответил: "если нам не бившися возвратиться, то срам нам будет хуже смерти".в пятницу полк игоря столкнулся с небольшим отрядом половцев. те не ожидали нападения и бросились бежать. игорь догнал их и захватил богатую добычу.на рассвете следующего дня лагерь оказался окружен половцами. завязалась сеча, князь был ранен. до позднего вечера отбивалась дружина игоря от половцев.наутро следующего дня не выдержали половецкого натиска и побежали. игорь поскакал остановить бегущих, даже снял шлем, чтобы дружина могла его узнать, но ничего не добился. на расстоянии полета стрелы от своего войска он был схвачен половцами. в плен попали все князья, часть дружины успела бежать, а часть была перебита. так бесславно кончился поход игоря. это был первый случай, когда князья попали в плен.произошло то, чего так опасался князь святослав: земля стала жертвой нового половецкого нашествия. когда святослав узнал о беде игоря, он горько вздохнул и сказал со слезами: "милая моя братия, сынове и мужи земли ! не сдержали вы юности своей, отворили вы ворота половцам на землю ".совместными усилиями князьям удалось отбросить половцев обратно в степь. игорь между тем томился в плену и каялся, считая, что не вражеская, а божья сила за грехи "обломила" его дружину. с половчанина оврула ему удалось бежать из плена.он перешел вброд реку, сел на коня и помчался, как говорит летопись, на родину. конь его пал в пути, одиннадцать дней игорь пешком шел к донцу и, наконец, прибыл в новгород-северский.эти события, описанные в ипатьевской и лаврентьевской летописях, и дали автору "слова о полку игореве" сюжет. скорбь о постигшей родину беде, горькое раздумье о судьбах земли, терзаемой степными кочевниками, желание найти выход из создавшегося положения — такова основная тема "слова". автор пытается дать политическую и художественную оценку событий, он считает поражение игоря одним из следствий отсутствия единения между князьями. основная идея "слова" — страстный призыв князей к единению. эта идея получает воплощение во всей художественной структуре произведения, в его сюжете и композиции.

22 серпня виповнилося б 97 років одному з найвизначніших письменників ХХ століття Рею Бредбері (22 серпня 1920 – 5 червня 2006). За своє довге життя Бредбері написав 11 романів, понад 400 фантастичних повістей та оповідань, 21 п’єсу, а також інші літературні твори, кіносценарії, вірші, статті.

«Коли мені було 19 років, я не міг вступити до коледжу: я був з бідної родини. Грошей у нас не було, тож я ходив до бібліотеки. Три дні на тиждень я читав книги. В 27 років замість університету я закінчив бібліотеку», - так він написав у своїй автобіографії.

Бредбері рано зрозумів, що хоче стати письменником – почав з того, що у 12 років не маючи достатньо грошей для придбання нових книг, написав продовження до «Великого воїна Марса» Берроуза. І до останніх днів кожного ранку сідав за рукопис, бо вірив, що кожний написаний твір продовжує йому життя. Останній роман автора із символічною назвою «Літо, прощавай» побачив світ у 2006 році.

Рей Бредбері мав унікальну пам’ять. Він стверджував, що пам’ятає події свого дуже раннього дитинства, коли він фактично був ще немовлям. Психологи стверджують, що такі ранішні спогади властиві людям з багатою фантазією і вони не є справжніми. Проте, хто зна…

З дитячими спогадами пов’язані і стосунки Рея з батьком. Начебто тут має місце дитяча образа. Мати дуже опікувалася маленьким Реєм, він був молодшим сином, о вона до цього вже втратила двох дітей. До шести років хлопчик  пив молоко з пляшечки. Одного разу батько не витримав, відібрав в дитини пляшечку и жбурльнув  об стіну, пляшечка розбилася. У своїх творах Бредбері часто робив посвяти або втілював образи своїх родичів у літературних персонажах. Він згадував усіх, крім батька. Лише після смерті батька  Рей присвятив йому книгу «Ліки від меланхолії»: «Батькові з любов’ю, що прокинулася так пізно і навіть здивувала його сина».

А ще одного разу в дитинстві маленький Бредбері став свідком жахливої автокатастрофи, після чого дав собі обіцянку ніколи не сідати за кермо.

Коли Рей закінчував школу, в родини не було грошей на пристойний одяг, в Америці лютувала Велика депресія. Хлопцеві довелося йти на випускний в костюмі його дядечка. Справа в тому, що дядечко помер у вуличній стрілянині, й мамі довелося заштопувати дірки від куль на піджаку.

З дружиною Рей познайомився у книгарні ) Вони прожили разом 56 років, та виховали чотирьох доньок.

Объяснение: