Повість розповідає читачеві про боротьбу українського народу з польською шляхтою. Широке, епічне зображення цієї боротьби визначило патріотичний пафос повісті.
Головний герой повісті Тарас Бульба не умовно-богатирський образ — він наділений конкретними історичними рисами. Гоголь правдиво малює образ козака тієї суворої епохи. Лише в рідкісні проміжки затишшя Тарас повертається до мирного сімейного життя; решту часу він — воїн, віддає себе служінню вітчизні.
Тарасу не властиві коливання, він завжди знає свою мету; свій борг він бачить в бездоганному служінні батьківщині, звідси витоки його безстрашності і мужності.
«Груба прямота вдачі» Тараса Бульби протиставлена зніженості польської шляхти і тим представникам козацтва, які переймали її звички. Вірність батьківщині, кохання до неї для Тараса вище кровного споріднення і особистої прихильності. Тим страшніше трагедія, яка торкнулася його родини.
Було у полковника Бульби два сини, старший — Остап і молодший — Андрій. Остапа Гоголь поряд з іншими козаками наділяє богатирськими рисами. В Остапі ми бачимо продовжувача батьківської справи, Тарас ним пишається. Для Остапа, як і для інших козаків, немає нічого дорожче вітчизни, і для неї він готовий разом з усіма перенести найстрашніші муки і смерть. У сцені страти Остап, що піддається нелюдським тортурам, не втрачає мужності, знаючи, що його загибель не марна. А ось Андрій — людина більш тонка, він вміє цінувати красу в навколишньому житті.
Закохався козак в молоду польську панночку і перейшов на сторону ворогів, зрадивши і батьківщину, і батька, і товаришів своїх. Бульба сам стратив свого сина, який зрадив батьківщині і народу. Андрій ставши на шлях зради, «пропав для всього козацького лицарства», не став молодий козак захисником рідної землі, а разом з ворогами став вбивати своїх колишніх друзів і товаришів.
Образи двох братів — це два можливих людських життєвих шляхи. Це або безсмертя в ім’я народного щастя, або безславна смерть зрадника, ім’я якого нащадками якщо й буде згадуватися, то з ненавистю і ганьбою
