Вкушая, вкусих мало меда, и се аз умираю"-эпиграф к Мцыри М.Лермонтова,взят автором из Библии,Книги Царств.Смысл высказывания сын царя Саула,не побоявшись смерти ,нарушает глупый запрет отца .Нарушив несправедливый запрет,Ионофан выбирает путь сладкой свободы,зная,что должен погибнуть.Связь Эпиграфа с основной темой произведения очевидна,Мцыри предпочитает побег,поиск Родины,влекущий смерь на свободе,чем долгую жизнь в неволе."Медовый " путь свободы ,без которой нет смысла в жизни,этот путь выбирает Мцыри,для него сладкая свобода важнее всего в жизни. Удивительная поэма Лермонтова переносит нас на Кавказ.История маленького горца,выросшего в монастыре ,завораживает и заставляет задуматься.Что такое свобода,почему так люди стремятся её обрести. Мцыри вырос в неволе,его воспитали монахи,готовясь к постригу,он сбегает из монастыря.Его не пугает гроза,его душа рвётся домой,в горы,увидеть близких,познать,что такое Родина.Три дня беглец провёл на свободе,он встретил любовь,победил барса,доказав себе,что он истинный воин.Увидев грузинку,Мцыри был заворожен её красотой,в глазах девушки он увидел неведомое,назвав это любовью.Природа придавала ему сил,красоту и мощь свободы он увидел вокруг себя,почувствовав себя частью этой красоты.Дикий барс,царь гор,преклонил пред ним колени,проиграв честный поединок. Поняв,что он вернулся к монастырю,Мцыри теряет жажду к жизни,он решает умереть. Исповедь беглеца потрясает,три дня сделали юношу по-настоящему свободным.Его бунтарский дух вырвался из тела покорного пленника.Мцыри-настоящее дитя природы,он рвётся на свободу.Открытие,что он вернулся,откуда бежал ,убивает свободолюбие юного горца.Мцыри сдаётся,его дух сломлен.Но он счастлив,он увидел за три для столько,сколько не видел за всю свою жизнь. Жизнь Мцыри коротка,три дня свободы и обретение покоя.Юноша не сожалеет о побеге,его волнует лишь то,что он смог сдержать слова и вернуться домой. Мцыри умирает в согласии с собой,его дух свободен,его могила смотрит на горы родного Кавказа,ветер качает акации и доносит звуки далёкой Родины
Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
